Quantcast
Channel: Credo Ua
Viewing all 43104 articles
Browse latest View live

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві

$
0
0

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві (1)

У Коростишеві, що на Житомирщині, 19-20 лютого відбулось паломництво реліквій блаженної Марти Вєцкої.

Отець Сергій Павліш, котрий супроводжує реліквії блаженної, у своїх проповідях і конференціях познайомив коростишівських парафіян із життям і дорогою до святості Марти Вєцкої. За словами вірних, особливо вразив їх останній героїчний вчинок милосердя блаженної, після якого закінчилось її земне життя.

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві (2)

До реліквій прийшло чимало віруючих, щоби випрошувати потрібні благодаті для себе та ближніх.

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві (4)

Це остання парафія у Києво-Житомирській дієцезії, що прийняла мощі блаженної.

А з неділі, 21 лютого, розпочалася перегринація реліквій блаженної Марти у Кам’янець-Подільській дієцезії.

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві (3)

Мощі блаженної Марти Вєцкої у Коростишеві (5)


Заповідь «не вбивай» стосується кожного, — Папа про смертну кару

$
0
0

Папа Франциск_Ангел Господній

«Божа заповідь “не вбивай” має абсолютну цінність, та стосується як невинного, так і винуватого», – наголосив Папа Франциск після молитви «Ангел Господній» у неділю, 21 лютого. Святіший Отець пригадав про запланований на наступний день міжнародний симпозіум, організований «Спільнотою святого Егідія» на тему: «За світ без смертної кари».

Святіший Отець висловив побажання, щоб ця зустріч спричинилася до оновленої замученості у справу скасування смертної кари, адже поширення у громадській думці «несприйняття смертної кари навіть лише як засобу легітимної суспільної самооборони» є «знаком надії». «У дійсності, – сказав він, – сучасні суспільства мають можливості для ефективного стримування злочинів, остаточно не відбираючи у того, хто його скоїв, можливості надолужити за свою провину».

За словами Глави Католицької Церкви, цю проблему слід розглядати «у світлі карного правосуддя, яке повинно якомога більше відповідати гідності людини й Божому задумові щодо людини і суспільства», яке також повинно бути відкритим «на надію ресоціалізації» злочинця. Адже заповідь «не вбивай» має «абсолютну цінність» та стосується кожного.

«Надзвичайний Ювілей Милосердя, – сказав Святіший Отець, – є слушною нагодою для того, щоби поширювати у світі якомога зріліші форми пошани до життя та гідності кожної людини. Також і злочинець зберігає невід’ємне право на життя, що є Божим даром. Апелюю до сумлінь правителів, щоб було досягнено міжнародну згоду щодо скасування смертної кари. І пропоную тим, хто серед них є католиками, здійснити сміливий зразковий жест: щоб у цьому Святому Році Милосердя не було виконано жодного вироку».

Папа додав, що «всі християни та люди доброї волі сьогодні покликані докладати зусилля не лише для скасування смертної кари, але також, щоб покращувати в’язничні умови, щоб була пошанована гідність людей, позбавлених свободи».

За матеріалами: Радіо Ватикану

Францисканські реколекції в Карпатах

$
0
0

З 15 до 20 лютого відбулися реколекції для Братів францисканців Провінції св. Архангела Михаїла OFM в Україні. Місцем для духовних вправ було обрано один карпатське село Яблуниця, де знаходиться «Дитяче Селище» благодійної організації Карітас- Спес.

Францисканські реколекції в Карпатах

«Боже, віднови в нас Твого Духа!» — такою була тема духовних вправ.

Реколекційним роздумам товаришував о. др. Роман Лаба OSPPE. Разом з отцем-реколекціоністом брати  роздумували над Словом Божим, записаним на сторінках Святого Письма. Аналізуючи та роздумуючи над святими текстами, кожен брат, мав нагоду поглянути на власне богопосвячене життя у світлі Божого Слова.

Лаба

Атмосфера на реколекціях була сповнена радості та братерського духа. Усі брати, яких було сорок двоє разом з Міністром Провінції бр. Доброславом Копистеринським, дякують о. Роману Лабі за дар роздумів над Божим Словом та всім організаторам цієї події й працівникам «Дитячого селища» за теплий прийом.

Францисканські реколекції в Карпатах

Францисканські реколекції в Карпатах

Францисканські реколекції в Карпатах

Францисканські реколекції в Карпатах

Францисканські реколекції в Карпатах

 

Як сказати українською «востребованный, косноязычный, томный»?

$
0
0


Олександр Авраменко пригадує забуті, українські відповідники. 
 

Як видалити mail.ru з комп’ютера — покрокова інструкція

$
0
0

stop mail.ru

Як сервіси mail.ru проникають на комп’ютер

Це відбувається під час установки деяких безкоштовних програм. Частину з них розпізнати просто. Якщо їх зробили відповідальні люди, під час інсталяції ви побачите дві опції: швидку установку і вибіркову. Біля швидкої в дужках часто написано «рекомендується». Наша рекомендація — ніколи не вибирати цей варіант, оскільки в більшості випадків він означає, що програма подарує вам щось непотрібне. В хорошому випадку це буде додаток, без якого можна обійтися. В поганому — як із mail.ru — програма ускладнить вам життя, змінивши звичні налаштування комп’ютера. Витратьте додаткову хвилину на вибіркове встановлення і відключіть у списку компонентів усе, що не має безпосереднього стосунку до роботи програми.

3-mail

Установка додаткових додатків разом з основною програмою — поширена практика навіть серед авторитетних виробників «софта». Компанія Adobe пропонує користувачам разом з Adobe Flash Player якісну антивірусну утиліту McAfee Security Scan Plus;  nVidia додає до драйверів для відеокарт необов’язкові аудіодрайвери і GeForce Experience, яка стежить за оновленнями й допомагає налаштовувати ігри. Як видно, вони не мають зловмисних цілей і розраховують на те, що користувачеві може сподобатися додатковий продукт.

1_mail

Якщо вам не пощастить і безкоштовна програма виявиться шахрайською, вона принесе вам «посилку» від mail.ru незалежно від обраних вами опцій установки, або взагалі без попередження, що в ній є додаткові компоненти.

Корінь проблеми — програма Guard@Mail.ru. Вона встановлює на комп’ютер всі інші продукти mail.ru:

  • Спутник@Mail.Ru — панель інструментів, засмічують вид браузера;
  • Поиск@Mail.Ru (він же go.mail.ru)  —пошуковий агент у браузерах (при цьому Guard@Mail.ru відключає пошукові агенти Google, Яндекс та інші й не дозволяє активувати їх знову);
  • Домашню сторінку mail.ru в браузерах, яка запускається автоматично;
  • Браузери Аміго, Інтернет;
  • Агент@Mail.Ru — програму для голосового та відеоспілкування;
  • ICQ — чат-месенджер;
  • Продукти інших розробників.

Як видалити продукти mail.ru повністю

Крок 1. Видаліть усі сервіси mail.ru, крім Guard@Mail.ru. Для цього треба зайти в меню «Пуск», виберіть «Панель управління», далі «Програми» і «Видалення програм». Клацніть лівою кнопкою миші на програмі — на панелі вгорі з’явиться кнопка «Видалити / Змінити», натисніть на неї.

2-mail

Крок 2. Натисніть правою кнопкою миші на піктограму «Комп’ютер» на робочому столі, виберіть «Управління» і перейдіть у «Служби». Знайдіть службу Guard@mail.ru, натисніть на неї правою кнопкою і виберіть «Властивості». У вікні, у вкладці «Загальні» встановіть тип запуску «Відключено» і натисніть «Зупинити». Далі «Застосувати» і «ОК».

Крок 3. Увійдіть у «Диспетчер завдань», натиснувши поєднання клавіш Alt+Ctrl+Del або Ctrl+Shift+Esc і знайдіть там сервіс guardmailru.exe. Натиснувши на нього правою кнопкою миші, викличте контекстне меню, в якому виберіть «Завершити процес».

Крок 4. Тепер видаліть Guard@Mail.ru через панель управління Windows, як описано для кроку 1.

Крок 5. Далі шукаємо залишки видалених програм: зайдіть у «Пуск» і введіть у поле з текстом «Знайти програми та файли» текст mail.ru. Натисніть Enter. Видаліть усі виявлені каталоги і файли.

Крок 6. І, нарешті, чистимо реєстр. Зайдіть у «Пуск» і введіть у поле з текстом «Знайти програми та файли» текст regedit. Натисніть Enter. З’явиться вікно редактора реєстру. Виберіть у ньому «Правка», потім «Знайти» і впишіть mail.ru. Видаліть усі знайдені розділи. Їх може бути кілька, тому, видаливши один, натисніть клавішу F3, щоб перейти до наступного.

Крок 7. Описані для кроку 6 дії виконайте для запиту guard.

Для надійності скиньте до початкових налаштування всіх браузерів на комп’ютері.

За матеріалами: Київський Пласт, m.f.ua

У Хмельницькому готуються до Дня молоді

$
0
0

Хмельницький

Зустріч молодіжних душпастирів та аніматорів відбулася 20 лютого у хмельницькій парафії Христа Царя Всесвіту. Під час неї було складено план організаційних та тематичних заходів щодо святкування ХVІ Дієцезіяльного дня молоді, який відбудеться 19-21 серпня у Хмельницькому.

Про це CREDO повідомила Ольга Константінова з Хмельницького.

Учасниками заходу стали представники молодіжних спільнот з м. Хмельницький, м. Дунаївці, с. Гвардійське, сестри-монахині, диякон Микола Бистрицький, о. Олександр Оріховський та о.Микола Бєлічев. Єпископське благословення всім присутнім уділив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітровіч.

Загалом у зустрічі взяло участь 19 душпастирів молоді та аніматорів, які, розділившись на дві групи, обговорювали музичний супровід заходу та його програму.

Як відомо, цьогорічний Дієцезіяльний день молоді проходитиме під тим самим гаслом, що й Всесвітній день молоді у Кракові: «Блаженні милосердні,бо вони зазнають милосердя».

Хмельницький

Як повідомив CREDO відповідальний за душпастирство молоді у Кам’янець-Подільській дієцезії о. Олександр Оріховський, під час зустрічі учасники запропонували 24 ідеї, які можливо будуть реалізовані під час ДДМ.

Священик пообіцяв, що під час цьогорічного Дня молоді буде багато сюрпризів. Зокрема, планується великий євангелізаційний концерт у Хмельницькому. Багато уваги буде присвячено вчинкам милосердя. За словами о. Олександра, організатори вирішили не тільки розповідати про милосердя, але й дати можливість молоді чинити милосердя під час з’їзду. Можливо, це буде годування голодних, чи відвідання хворих, чи інша акція.

Ще однією цікавинкою Дня молоді буде створення молодіжного оркестру та хору, що гратиме й співатиме під час з’їзду. Для музикантів та співаків проведуть спеціальний майстер-клас за кілька Днів до ДДМ. Заняття для української молоді проведуть відомі польські композитори, виконавці та диригенти Павел Бембенек і Хуберт Ковальський.

Хмельницький2

Наступним важливим кроком в приготуванні до ДДМ стануть реколекції для аніматорів та лідерів молодіжних спільнот, які відбудуться в Інституті Богословських Наук у м. Городок з 8 по 10 квітня.

Участь у реколекціях можуть взяти молодіжні аніматори, лідери молодіжних спільнот та молодь із 17 років, яка відчуває покликання до активного служіння. Запис та деталі — за тел. 0673836673 (о. Олександр Оріховський).

Що ми святкували 23 лютого

$
0
0

Ігор Богомолов

Святом весни називають день 8 березня: день, коли чоловіки вітають жінок. Але ще зовсім до недавнього часу, ще кілька років тому, було прийнято вітати чоловіків  23 лютого, в День Червоної (потім — Радянської) Армії, що в пострадянському часі і просторі трансформувався в день захисника Вітчизни і донедавна відзначався також і в Україні.

Не знаю, як цей день святкували наші діди і прадіди – чи вітали з ним тільки і виключно військових, чи також і тих, хто раніше служив у війську, але ще в часи мого дитинства склалась традиція вітати усіх без винятку осіб чоловічої статі, незалежно від стосунку до військової служби. З одного боку можна було це зрозуміти: призов на військову службу був масовим, ті, хто в армії не служив і, тим більше, не мав до війська ніякого стосунку, були винятком і кожний чоловік вважався потенційним вояком. Але прекрасна половина нашого суспільства просунулась в цьому напрямку настільки далеко, що в різноманітних колективах привітання отримували і ті з представників сильної статі, які не тільки не були, але й ні в мирний ні у воєнний час потенційно не могли бути  озброєними захисниками Радянського Союзу. Пам’ятаю мої студентські роки: мої однокурсниці вітали всіх без винятку хлопців нашої групи, ніскільки не замислившись над тим, що половина з них були іноземцями, отже ніякого стосунку до радянських збройних сил не мали і мати не могли. Мабуть, логічно було б 23 лютого оголосити «чоловічим днем».

Але так не сталось. А якби сталось, то слід було б чоловікам добре подумати, чи гідно них його відзначати. І ось чому. Військові урочистості є у багатьох країнах. І вони, як звичай, пов’язані з річницею якоїсь важливої перемоги. Як, наприклад, у Польщі свято Війська Польського, – День солдата відзначається в серпні кожного року, в річницю перемоги польської армії над більшовиками в 1920 році. День 23 лютого 1918 року всупереч тому, що стверджувала радянська історія і радянська пропаганда, був для тільки-но створеної Червоної Армії не днем перемоги, а днем ганьби. Загони Червоної Армії на чолі з Павлом Дибенко після першого бойового зіткнення з німецькими військами під Псковом і Нарвою опинились … майже на берегах Волги, продемонструвавши небачену до того часу швидкість відступу. Може саме це «досягнення» увіковічнили ті, хто встановив це свято. Мені (мабуть, не тільки одному мені) про цей факт стало відомо з книжки Віктора Суворова «Очищення». Але й Суворов цього факту теж не відкрив. Про ці події писав … Ленін в статті «Важкий, але необхідний урок». «Вірні ленінці», що правили Радянським Союзом, керуючись «ленінським вчення», «геніальних» творів свого «учителя» не читали, або читали дуже не уважно.

Я особисто не маю нічого проти, якщо хтось, так би мовити, за традицією, привітає в цей день когось із чоловіків. Адже у минулому році показували по одному з телеканалів, як наших бійців АТО, які раніше служили в Радянській Армії, привітали їхні бойові побратими. Більшість з них, щоправда, казали, що для них це вже не свято. Мене й самого кілька років тому вітали дехто з мого оточення. Для мене це також вже давно не свято, але я на них не ображався. Казав тільки, що мені було б набагато приємніше отримати вітання з Різдвом Христовим або Великоднем. Не роблю я трагедії і з того, що хтось, особливо з ветеранів, для яких служба в радянських збройних силах  була важливою частиною їхнього життя, хоче відзначити це свято мітингом чи ходою, як було, наприклад, в минулому році в Запоріжжі. Аби не порушували громадський порядок і не проводили антиукраїнську та прокомуністичну агітацію. Але й ще більше хотілось би, щоб «совкові» традиції чим скоріше пішли в небуття. Тим більше – ті, які не містять в собі нічого позитивного.

Втім, якщо хтось все-таки хоче відзначати «чоловічий день» саме 23 лютого – для цього є інший привід. В цей день Католицька Церква латинського обряду згадує в Літургії єпископа і мученика св. Полікарпа. Його поведінка перед обличчям смерті, яку він мужньо прийняв за віру у Христа, дійсно є прикладом мужності справжнього чоловіка, прикладом, який гідно наслідувати.



У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

Храм св. Флоріана в Шаргороді

$
0
0

Храм Св. Флоріана Шарого, на честь якого названо місто Шаргород, побудований в 1595 році князем Я. Замойским, канцлером і великим коронним гетьманом.

Брама.1

Шаргород 1

Шаргород 2

Шаргород 3

Шаргород 4

Шаргород 5

Шаргород 6

Храм відкритий 3 листопада 1595 і зберігся донині з невеликими переробками. Це – тринефна базиліка, складена з рваного вапняку, оштукатурена і побілена. Фасад її з досить стриманим декором і деякою сухістю деталей. Має чіткий характер, запам'ятовується силует – загострені хвилеподібні обриси аттіків бічних нефів, повторені у високому середньому аттиці, увінчаному невеликим напівкруглим фронтоном з хрестом.

Шаргород 7

Брама

Йоан

Брама.2

Воїни

Воїни.1

Інтер'єр рясно насичений деталями, але все просто, все – на місці, освячене традиціями. Циліндричний звід з розпалубками до вікон другого світла суцільно покритий чудовою орнаментальним розписом в дусі «гротеск». Передбачається, що розпис відноситься до часу будівництва храму, проте він міг бути відновлений в 1717 році, коли храм реставрувався після довгих років забуття. 

Шаргород 8

Вівтар

Хори

Вечеря

Орган

Хори 1

Ймовірно, ще пізніше виконані з тонованого алебастру чотирнадцять горельєфів в рамах-порталах, присвячених темі хресної дороги. Вони – немов ілюстрація до відомого твору для хору та органу Ф. Ліста «Via Crucis» – «Чотирнадцять зупинок хресною дорогою». Фігури горельєфів дані на мальовничому тлі. Звертає на себе увагу і чудово виконана, робота старих італійських майстрів розп'яття в головному вівтарі храму.

марія

Хресна дорога

Двері

Хресна дорога.1

декор

хрест

Амвона

Образ

Образ.1

Дмитро Маліков пише про храм у своєму путівнику «По східному Поділлю»: «… у храмі зберігся старовинний портрет Флоріана, який висить в сакристії . На глухому темному фоні яскраво виписана особа: великий ніс, рум'янець на всю щоку, величезні вуса і розумний, живий погляд; трохи приглушений блиск золотих гудзиків на жупані, позолочена булава – символ влади. У лівому верхньому кутку – родовий герб «Еліта» (три схрещених списи на червоному полі) в оточенні початкових букв імені та титулу: «Ян Замойський, канцлер і гетьман велький коронний» – дати життя – 1542-1605. У нижній частині полотна на світлій смузі дві стрічки по-латині: «Ян Сариуш Замойський, вищий воєначальник і канцлер коронний, засновник шаргородської громади».

Флоріан

Рішенням Вінницької Обласної Ради від 18 грудня 2007 шаргородський історико-культурний центр духовності та злагоди (храм святого Флоріана XVIcт., Свято-Миколаївський чоловічий монастир XVIII-XIX ст., Синагога XVIII ст.,), в числі кількох інших історико-культурних об'єктів, було визнано переможцем обласного конкурсу «Сім чудес Вінничини».

стояння

Шаргород

За матеріалами: m-a-d-m-a-x


У Ватикані роздали духовні ліки «Мізерікордин Плюс»

$
0
0

Мізерікордин

У неділю після молитви «Ангел Господній» волонтери роздавали всім охочим духовні ліки «Мізерікордин».

Папа закликав вірних якнайчастіше користуватися цими духовними ліками. Це вже вдруге у Ватикані роздають «Мізерікордин» (Misericordina), від латинського misericordia, милосердя. Вперше така акція відбулася у листопаді 2013 року.

Мізерікордин

Після молитви Папа звернувся до вірних, розповівши про духовні ліки. Він згадав, що одного разу їх вже використовували, але ці, за словами Святішого Отця, ще кращі. Папа назвав їх «Мізерікордин Плюс».

Мізерікордин

Кожна упаковка «Мізерікордину» містить розарій, іконку Милосердного Ісуса та буклет, що пояснює, коли ці ліки потрібно використовувати.

Волонтери й богопосвячені особи роздали близько 40 тисяч таких упаковок на площі Святого Петра у неділю.

Мізерікордин

За матеріалами: Radio Watykańskie

Свято Престолу святого Петра у Ватикані

$
0
0

Ювілей Римської курії

Вірність у служінні та милосердя — взаємопов’язані, а в їхній взаємності та взаємодоповнюваності можна розгледіти присутність Доброго Пастиря.

Такими думками Папа Франциск поділився зі своїми помічниками, проповідуючи в базиліці Святого Петра з нагоди Ювілею Римської курії, Губернаторства держави-міста Ватикану та інституцій, пов’язаних з Апостольською Столицею.

У понеділок, 22 лютого 2016 р., в день свята Престолу святого Петра, Святіший Отець зі своїми найближчими помічниками та їхніми родинами здійснили спільну прощу з нагоди Святого Року Милосердя. Зустріч розпочалася в залі Павла VI у Ватикані молитвою Літургії Годин, в якій брав участь Папа, після чого о. Марко Іван Рупнік, ТІ, виголосив духовну конференцію на тему «Милосердя у щоденному житті». Із залу Павла VI всі вирушили до базиліки Святого Петра. Святіший Отець приєднався до молитовного походу і разом з усіма увійшов до храму через Святі Двері, потім очоливши Службу Божу.

«У ці хвилини Господь Ісус кожному з нас ставить Своє запитання: “А ви що скажете, хто я?”, – зауважив Святіший Отець у світлі євангельського уривку про Петрове свідчення віри. – Це ясне і безпосереднє запитання, від якого неможливо втекти чи залишатися нейтральним перед його обличчям, ані відкласти відповідь чи делегувати її комусь іншому». Але у цьому запитанні «нема нічого інквізиторського», навпаки, воно «повне любові» нашого «Єдиного Вчителя», Який заохочує оновити нашу віру в Нього. «І першим покликаним відновити своє визнання віри є Наступник святого Петра, на якому лежить відповідальність утверджувати братів», – додав він.

«Ти Христос, Син Бога живого!». Святіший Отець заохотив слухачів вчинити своїми ці Петрові слова, щоб думки і погляд «були зосереджені на Ісусі Христі», Який є «початком і метою кожної дії Церкви», фундаментом, «на якому слід будувати».

«З цього визнання віри, – сказав Папа, – для кожного з нас випливає завдання відповісти на Боже покликання. Від пастирів насамперед вимагається мати за приклад самого Бога, Який дбає про Своє стадо. Спосіб діяння Бога описав пророк Єзекеїл: Він шукає загублену овечку, приводить до отари ту, яка заблукала, перев’язує поранену та лікує недужу. Така поведінка є знаком безмежної любові. Це вірне, постійне і безумовне посвячення себе тому, щоби всіх найслабших могло досягнути Боже милосердя».

У цьому контексті проповідник пригадав, що згадане пророцтво було викликане ствердженням занедбань з боку пастирів Ізраїля, а тому «також і нам, покликаним бути пастирями Церкви, корисним буде дозволити піддатися тому, щоб нас просвітило, очистило, перемінило і повністю оновленими повернуло до виконання нашої місії обличчя Бога Доброго Пастиря. Щоб також і в наших місцях праці ми могли відчувати, розвивати та здійснювати сильне пастирське наставлення, насамперед, щодо людей, яких щодня зустрічаємо. Щоб ніхто не почувався залишеним без уваги чи зневаженим, але зміг відчути, насамперед, тут, дбайливу опіку Доброго Пастиря», – побажав Святіший Отець.

Звертаючись до працівників Римської Курії та інших ватиканських інституцій, Папа пригадав, що їхнім та його покликанням є співпрацювати з Богом у «фундаментальній та унікальній справі», якою є «свідчити своїм життям перемінюючу благодать та оновлюючу силу Святого Духа». З цього також випливає заохочення дозволити на те, щоб «Господь звільнив від будь-якої спокуси, яка віддаляє від суті цієї місії» та наново відкривати «красу визнання віри в Ісуса Христа».

«Вірність у служінні, – підсумував Наступник святого Петра, – добре поєднується із милосердям, яке ми бажаємо досвідчити. У Святому Письмі, серед іншого, вірність та милосердя є нерозлучними. Там теж присутня вірність, там перебуває й милосердя, саме в їхній взаємності та взаємодоповнюваності можемо розгледіти присутність Самого ж Доброго Пастиря. Вірність, якої від нас вимагається, полягає в тому, щоб діяти згідно з Христовим серцем».

За матеріалами: Радіо Ватикану

Наполегливий Бог: Фаустина — не перша, кому Він говорив про милосердя

$
0
0

Фаустина

До св. Сестри Фаустини об’явлення про Бога, який з милосердям чекає не грішників, отримали інші три черниці. Чому для Бога було так важливо нагадувати людству про своє милосердя?

До Фаустини Ковальської об’явлення про Боже милосердя отримали іспанська черниця Йосифа Менендес, італійка с. Бенігна Консолата Ферреро і полька Марія Франциска Козловська. Жодній з них не вдалося «пробитися» з цим посланням до цілої Церкви та — ширше — до цілого світу. Однак послідовність цих подій не могла бути випадковою.

Почнімо з кінця.

Свята Сестра Фаустина (1905—1938)

Перше об’явлення про Боже милосердя Фаустина отримала 22 лютого 1931 року в Плоцьку. Нині минає рівно 85 років від того дня. Ісус об’явився їй увечері й повелів намалювати образ із підписом «Ісусе, довіряю Тобі». Дещо пізніше, також у Плоцьку, Він повелів, аби в Церкві було встановлено свято Божого Милосердя, у першу неділю після Великодня. Культ образу Ісуса Милосердного і свято Божого Милосердя становлять основні елементи нової побожності, яка нагадує призабуту рису Бога — милосердя.

До прийняття першого об’явлення про Боже милосердя Ісус готував с. Фаустину щонайменше шість років, тобто з моменті її вступу до Згромадження Сестер Матері Божої Милосердя. У новіціаті вона пройшла знану містикам «ніч почуттів», яка у с. Фаустини проминула швидко (менше двох років), однак надзвичайно інтенсивно. Приготуванням для того, що сталося в Плоцьку, було також без сумніву те, що Хелена-Фаустина пережила в Лодзі у червні 1924 року і що було безпосереднім закликом вступити до монастиря. Під час балу в парку Венеція Хелені Ковальській, що танцювала з якимось юнаком, об’явився Ісус і з докором у голосі запитав дівчину: «Як довго ти ще будеш Мене обманювати?» (або ж: «вводити у помилку»).

А за півроку до цієї зустрічі Хелени з Ісусом, 29 червня 1923 року, у французькому Пуатьє  померла містичка і сигматичка с. Йосифа Менендес.

Сестра Йосифа Менендес (1890–1923)

Ця іспанська черниця народилася 1890 року, тобто за 15 років до Хелени-Фаустини. До монастиря вона вступала двічі: вперше до Згромадження Пресвятої Діви Марії Відкупительки, але ще до закінчення постулату за побажанням вийшла з нього. 1920 року, слухняна голосові покликання, вступила до Згромадження Сестер Пресвятого Серця Ісуса (Sacre Coeur) і оселилася в монастирі у Франції.

Сестра Йосифа отримала перше об’явлення вже в 11 років, у дитинстві. Вона була великою шанувальницею Серця Ісуса, яке вона бачила палаючим любов’ю до людей. 22‑го листопада 1922 року, за кілька місяців після складення довічних обітниць, вона мала об’явлення Ісуса, який переказав їй послання Милосердя: «Я — сама Любов. Серце моє — безодня Любові! Любов створила людину і все, що є на світі, аби Богові це віддати під владу». За розпорядженням настоятельки, с. Йосифа записувала ці видіння. Ісус казав, що милосердну любов Бога недооцінюють, забувають про неї, ба навіть гордують нею.

У черні 1923 року Ісус продиктував сестрі Менендес Заклик Любові до світу, в якому повторив «Я — Любов». І просив не тільки про любов людей як відповідь на велику любов Бога: «Прагну, аби (люди) вірили в Моє милосердя, аби всього чекали від Моєї Доброти, аби ніколи не сумнівалися в Моєму прощенні. Я — Бог, але Бог Любові. Я — Отець, але Отець, який любить із ніжністю, а не з суворістю. Серце Моє — безконечно святе, але й безконечно лагідне. А знаючи бідоту і слабкість людську, похиляється воно над бідним грішником із безконечним милосердям. Я люблю душі, які, скоївши перший гріх, із покорою приходять до Мене просити пробачення… Люблю їх ще тоді, коли оплакали свій гріх, і якщо це повторюється, і не мільярд, але мільйон мільярдів разів, то я їх люблю і прощаю їм завжди, і змиваю в тій самій Крові падіння останнє так само, як і перше».

Заклик Любові до світу, записанию с. Менендес, ні тоді, ні зараз не став широко відомим. Сестра Йосифа померла у 33 роки, подібно як і с. Фаустина.

Сестра Бенігна Консолата Ферреро (1885–1916)

Так само замолоду, в 31 рік життя, померла с. Бенігна, італійська черниця-візитка, яка мешкала в монастирі над озером Комо. Але тим, що найбільше пов’язує її зі св. Фаустиною і с. Йосифою, є суть об’явлень Ісуса, що стосувалися Любові як найвищої риси Бога.

Сестра Бенігна, яка вступила до монастиря 1907 року, подібно як с. Фаустина, була названа Секретаркою Божого Милосердя, і так само записувала Божі об’явлення у «Щоденнику». Писала в ньому про вічну любов Бога, яка створила людину, і милосердну любов, яка спасає. Ісус говорив с. Бенігні, що найцінніші риси Бога це доброта і милосердя. «Я — Бог усілякого милосерля. Нічого не прагну так, як бути завжди милосердним! Для Мене застосувати справедливість це як проти течії йти; я повинен себе змушувати. Двері мого милосердя стоять прочинені, навіть мале дитя легко може їх відчинити, навіть старець, який втратив сили». Бог, який весь є Любов, прощає грішникам, що звертаються до Нього з жалем і скрухою, а найбільше благодатей уділяє тим, то найбільше Йому довіряє. «Душі, що на Мене уповають, захоплюють Мої благодаті», — казав Ісус.

Цікаво, що сенс об’явлень с. Бенігні, принаймні приблизно, пізнала с. Фаустина, бо вже у 1920-1930 роках у Польщі вийшли друком книжки про життя італійської містички. Їх надрукували краківські єзуїти в серії аскетичних видань, яку провадив сповідник і другий духовний керівник с. Фаустини, о. Юзеф Андраш.

Марія Франциска Козловська (1862–1921)

Серед черниць, які на початку ХХ століття мали об’явлення про Бога, багатого милосердям, треба назвати і Марію Франциску Козловську, яка, однак, була від Церкви відлучена. Марія Франциска, яка 1887 року заснувала одне з т. зв. гоноратських згромаджень — безгабітове Згромадження Сестер Убогих св. Матері Клари, — стверджувала, що 1893 року в семінарійному храмі у Плоцьку (так, у тому ж самому Плоцьку, де отримала свої об’явлення св. Фаустина) мала видіння, в якому спасінням для світу було нащвано Боже Милосердя. Цього об’явлення, як і пізніших, названих Об’явленням Великого Діла Божого Милосердя, Римо-Католицька Церква не визнала. 1904 року Святий Офіцій видав негативну думку про них і про створене М. Козловському згромадження отців-маріавітів. 1906 року мати Марію Франциску і о. Яна Міхала Ковальського видалили з церковного спілкування (екскомунікували), натомість вони зі своїми послідовниками утворили «Церкву Маріавітів».

Знаки останніх часів

Безсумнівно, об’явленняс. Йосифі, с. Бенігні і с. Фаустині — подібні між собою, хоча й відрізняються певним «бекграундом» культури різних країн та освіченістю кожної з них. Однак тільки об’явлення с. Фаустині Церква визнала. Наймовірніше так сталося тому, що вона отримала від Ісуса помічників — о. Міхала Сопочка, а також о. Юзефа Андраша, і деяких настоятельок у своєму Згромадженні, а потім — св. Йоана Павла ІІ. Можна подумати, чому для Бога було так важливо дістатися до людей із посланням про Милосердя — описане на сторінках Святого Письма, але так часто забуте — і подати нам нові форми культу Його Милосердя. Можна дати кілька відповідей, і кожна з них буде правильна: милосердя потребував світ, змучений двома світовими війнами, і нині людство його потребує, особливо за такого розвитку секуляризації — відходу від Бога. Бо милосердя потребує насамперед людина як така, людина, що — що висловом Томаса Мертона — «опинилася віч-на-віч із розпачем».

«Поки ще є час, нехай (люди) прибігають до джерела Мого Милосердя нехай користаються Кров’ю і водою, які для них пролилися», — записала с. Фаустина у своєму «Щоденнику».

Ева Чачковска, Gość Niedzielny  

Святий Полікарп

$
0
0

Полікарп

Римо-катол.: 23 лютого (Обов’язковий спомин)

Греко-катол.: 7 березня

23 лютого цілком можна було б зробити «святом мужності», якщо вже частині люду прийнялося вітати чоловіків саме цього дня. І присвятити цей спомин св. Полікарпові, єпископові Смирни.

Серед мучеників ранньої Церкви св. Полікарп вирізняється і запам’ятовується кількома моментами. По-перше, описання його мучеництва є першим відомим на сьогодні записом такого роду, першим історичним документом. По-друге, саме св. Полікарпові належить кілька прекрасно сформульованих фраз, які стали основою для багатьох подальших розбудов віри. Він визначив суть праведності як «любити те, що любить Господь наш Ісус Христос». Він сказав, що Бог – це «єдиний суддя, який любить своїх підсудних».

Згідно зі св. Іринеєм, Полікарп був учнем св. Апостола Йоана, і той поставив його єпископом у Смирні (сьогодні – Ізмір). Він зустрічався зі св. Ігнатієм Антіохійським, який потім надіслав Полікарпові та його спільноті листа, називаючи єпископа «добрим пастирем, незламним у вірі, атлетом Христа». Про доброту пастиря свідчить запис мучеництва, де згадується, як вірні прощалися з єпископом, плачучи на його грудях. Про мужність же свідчать слова самого св. Полікарпа.

То був 156 рік. Єпископ Смирни повернувся з Рима, де обговорював із Папою Анікетом дату святкування Пасхи, яка тоді ще не була однозначно встановлена. Проконсул (місцевий правитель) Стацій Кондрат зажадав від Полікарпа проклясти Христа. Справа діялася на стадіоні, під час язичницьких свят, натовп чекав розваг. «Вісімдесят шість років служу Йому, і Він не зробив мені нічого поганого, – відповів св. Полікарп. – Як же я можу проклясти свого Царя і Спасителя?» Вогнище, на якому св. Полікарпа збиралися спалити живцем, не хотіло горіти. На погрози святий відповів проконсулові: «Вогнем погрожуєш, що палає мить і швидко згасне, бо не знаєш вогню суду, який настане, і кари вічної». Тоді мученика вбито кинджалом.

Як символ мужності, Полікарп якнайкраще відповідає будь-якому «чоловічому» святу.

В іконографії зображається в єпископському вбранні або з пальмовою гілкою мученика в руці.

Літургія на 23 лютого

Христос має право вчити про смирення, бо сам є прикладом

$
0
0

смирення

 

Роздуми над Словом Божим на вівторок ІІ тижня Великого Посту

 

Бог багато разів провадив спір із людом, що його собі вибрав. Так само й Ісус сперечався з ученими у Писанні та фарисеями. Це дивовижна справа, бо ж чи могутній Творець узагалі може звертати увагу на нерозумні ствердження своїх малесеньких сотворінь? Творець в одну мить міг би відібрати існування у створеного. Ну і чого ото Він принижується, так що замість змінити свій Вибраний народ якимось кращим, займається переконуванням, щоби той змінив своє мислення та дії?

Ісус, який принизив себе до того, щоб дискутувати з фарисеями, має право вчити про добровільне приниження. Вчені в Писаннях гадали, ніби вони як учителі народу мусять будувати собі авторитет. Христос показує, що істинний авторитет має тільки той, хто не шукає авторитету, бо знає, що може отримати його тільки від Бога. Фарисеї гадали, ніби то вони є духовними отцями народу, а Христос, посланий Отцем до Його збунтованих синів, показує, що є тільки один Бог — Отець. Учені в Писаннях старалися бути наставниками у виконанні духовних і тілесних вправ, а Христос є Наставником у послухові волі Отця. Фарисеї боялися втратити контроль над народом, а Христос не боїться бути слугою всіх.

Святості, якої ми шукаємо під час великопісного шляху, ми осягнемо тоді, коли шукатимемо волі тільки одного Бога і будемо вдивлятися у приклад тільки одного Сина Божого. Жоден людський авторитет, ані серед наших близьких, ані в нашій діяльності на благо України чи Церкви, не може бути для нас таким великим, щоби заслонити нам Єдиного Бога.

 

Троїцький храм у Поморянах

$
0
0

Поморяни

Вченим не вдалося простежити, коли в Поморянах з'явився храм і виникла римо-католицька парафія .
Близько 1748 року Гумницький заклав в Поморянах фундамент мурованого храму. В "Пом'янику" зазначено, що будівництво будівлі розпочалося 1738 року. Для будівництва королевич Якуб – Людвіг залишив фонд 12000 злотих і за ці кошти священик Гумницький звів стіни храму до вікон. 6 вересня 1758 помер, тому закінчити не зміг. Стіни так і залишилися на 10 років.

Восени 1803 року о. Левандовський писав, що храм почав будуватися з писаного каменю ще 50 років тому, але стояв непокритий, тому богослужіння відбувалися в захристії.

храм

храм 1

вода

вода1

стояння

хрещення

хори

вечеря

вівтар

вівтар1

вівтар2

вівтар3

амвона

лавки

При Левандовському (1807 – 1808) будівництво храму було завершено і він був накритий. 28 лютого 1812 року сюди на прихід призначили о. Яна Ясинського, при якому повністю були завершені всі роботи в храмі.

голуб

перо

лев

перо1

вівтар4

Трійця

Будівництво велося довго і з великими перервами. У 1812 р, завдяки грошам Юзефа Прушинського, завершилося. Розписував храм знаменитий майстер Ф.Бедріцкій. Тут були ікони пензля Андре дель Сарто, Юзефа Прушинського  (художник Рейхан – молодший), образ Христа (автор Андре дель Сарто), образ св. Йосипа (автор Вассар), образ св. Йосипа (італійського автора Гцерціна). Орнат (ризи) були виготовлені з турецьких прапорів, отриманих Яном III.

око

вікно

марія

конфесіонал

розпис

розпис.1

розпис.2

розпис.3

вівтарі

Антоній

терезка

вівтар5

У 1854 році під час пожежі інтер'єр храму дуже постраждав. Його відновили. Був зведений вівтар А. Швачуком, а в середині вівтаря художником Тіровічем написаний образ Святої Трійці. Спеціально для храму пані Меджінская привезла з Парижа статую Богородиці.

Стіна

Стіна.1

стіна 2

з хорів

На фасаді є герб, на якому зображений традиційний для Галичини масонський символ – око в трикутнику, а також хлопчики.

вікно1

Також цікавий портал над вхідними дверима в храм.

двері

Колись у храмі був орган кінця XVIII століття. Його розібрали і перевезли до Львова на реставрацію, а на хори привезли щось, що нагадує інструмент – розібраний і не робочий.

орган

орган 1

При розбиранні та перевезенні органу з рами вилетіли цвяхи незвичайного виду: ковані чотиригранні, з двома зубцями-вухами, які при ударі зміцнювали щеплення з матеріалом. Експерти-історики сказали, що такі цвяхи виготовляли на початку XVIII в. Таким чином вдалося визначити, що корпус органу був виготовлений в кінці XVII ст.
При ремонті органу, який зробив В.Півнов, довелося замінити на нові труби два регістра і деякі язички в трубах, підправити механіку.
Спочатку він зберігався в Домініканському соборі міста Львова, а в 2008 році перенесли в Вірменську церкву. Орган був виготовлений литовськими майстрами. У нього 740 труб, 10 регістрів. Один з них екзотичний, дуже приємний, такий рідко зустрічається – бамбукова флейта зі справжнього бамбука. З концертною метою орган не використовується через відсутність повітряної машини і перебування в розібраному стані. На сьогодні – це найстаріший з органів України.

орган 2

Доглядач храму з ключем.

доглядач

ключі

криша

Храм поєднує в собі стиль класицизму і готики. Фасад – у формах класицизму, прикрашений чотирма пілястрами тосканського ордену, які підтримують трикутний фронтон. А псевдороза на фасаді і форма башточки-сигнатурку – готика.

Пям'ятник

Храм має статус пам'ятки архітектури, дуже цікавим є його фасад.

архітектура

архітектура.1

ангел

статуя

храм4

Поруч з храмом знаходиться дзвіниця з дзвоном – даром короля Яна III Собеський, який виготовлений з перелитих турецьких гармат, здобутих переможцем в битві під Хотином.

дзвіниця

храм 5

храм 6

Храм зараз відремонтований (хоча процес руйнування вже проявляється неозброєним оком).

За матеріалами: m_a_d_m_a_x


Вінниця: зустріч душпастирства родин

$
0
0

Вінниця: зустріч Душпастирства родин

Учора, 22 лютого, у вінницькому санктуарії Божого Милосердя відбулася робоча зустріч душпастирства родин Кам’янець-Подільської дієцезії. На ній були присутні Голова Комісії у справах сім'ї при Конференції єпископів РКЦ єпископ Радослав Змітровіч, відповідальний за Рух Світло-Життя в Україні о. Ярослав Ґонсьорек, відповідальний за Душпастирство родин о. Павло Шендера, о. Роман Казьмєрчак та миряни — учасники душпастирства з різних парафій дієцезії.

За словами о. Павла Шендери, важливість цього душпастирства «витікає з важливості самої родини як основи, фундаменту суспільства, його первинної клітини, яка сама потребує пастирського проводу. Велике значення має душпастирство дітей, молоді, військовослужбовців, представників окремих професій. Але душпастирство родин – найважливіше: адже саме в родині народжуються діти, зростає і виховується молодь, саме в родині молода людина відкриває своє покликання і обирає життєвий шлях».

Вінниця: зустріч Душпастирства родин

Зустріч розпочалася Службою Божою. Під час проповіді єпископ Радослав говорив про цінність родини: «Увесь Всесвіт живе згідно із природними законами, авторами яких є Бог. І тільки в одному куточку Всесвіту, на планеті Земля ці закони порушуються – їх порушує людина і цим нищить нашу планету. Нищить, застосовуючи сучасну зброю, нищить своєю нездатність раціонально господарювати. Але крім законів природи є ще вписані Творцем у природу людини закони людських взаємин, стосунків між чоловіком і жінкою, стосунків в родинах. Бог дав людині досить розуму, щоб розпізнавати, що в цих стосунках добре, а що погане, але в цьому розпізнанні людина часто зіштовхується з труднощами, які не може подолати. Вміє розрізняти добро і зло, вміє, але не може. Місія Церкви – не придумувати щось нове, а захищати те, що вписано Богом у природу людини».   

«У кожній культурі, — продовжив єпископ, — є багато доброго, але в кожній з них вистачає чогось не, щоб визволити людський розум від цієї нездатності розрізняти добро і зло. Чого не вистачає – ми чули у прочитаному сьогодні уривку з Євангелія: визнати, що Христос є Господом. Адже саме Його прихід на Землю робить можливою справжню любов між чоловіком і жінкою, відкривати красу і святість якої покликана Церква».

Вінниця: зустріч Душпастирства родин

Учасники обговорили питання підготовки до першої Всеукраїнської зустрічі душпастирства родин, яка запланована на 15-17 квітня, а також приготування до Дієцезіяльного паломництва родин, що відбудеться 14 травня. Щороку таке паломництво відбувалося у санктуарії Летичівської Богородиці. Але цьогоріч, у Рік Божого Милосердя, паломництво відбудеться до сантуарію Божого Милосердя у Вінниці. Учасники зустрічі підтримали цю ідею, а також висловились за те, щоб включити у програму паломництва заходи, які можуть показати невіруючим людям, як «християнські родини можуть з радістю відпочивати і спілкуватись між собою».

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

$
0
0

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

Ораторій «Дон Боско» в Одесі було засновано у 2000 році.

Ораторій – слово, яке походить від латинських слів («orare» — молитися, «oratorium» — місце молитви), але в салезіянському розумінні містить в собі набагато більше. Він в собі несе основи школи, дому, каплиці й спортивного майданчика. Перший ораторій був заснований в 1846 році у місті Турин. На сьогодні салезіянські ораторії працюють у 132 країнах, тільки на Україні їх понад 10.

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

Ораторій «Дон Боско» в Одесі працює щодня. Завжди є вихователь, до якого можна звернутися за порадою чи допомогою. Два рази на тиждень проводяться спільні молитви.

волонтери

Також в ораторії, як його складова, є «Волонтери Дона Боска». Волонтери присвячують свій вільний час на працю з дітьми-переселенцями та ув’язненими. До того ж вони займаються благодійністю, маючи групу «SPES», де збирають пожертвувані речі та роздають їх нужденним. Активні волонтери інколи виїжджають за кордон з метою переймання досвіду та відпочинку. Благодійний Фонд «Дон Боско» має акредитацію, яка дає можливість відправляти волонтерів за кордон за програмою EVS.

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

В ораторії «Дон Боско» діти мають можливість вивчати Біблію та займатись рукоділлям в групі «Світлиця». Для хлопців організовуються аматорські футбольні турніри. При ораторії є танцювальні гуртки різного стилю, які радують своїми виступами на святах.

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

«У нашій праці ми намагаємося використовувати методи, які святий Йоан Боско рекомендував і практикував у вихованні молоді – вести до Бога та вберегти перед гріхом. Як він говорив: “За допомогою доброти та любові намагаюсь привести до Господа цих моїх друзів”», — зазначають одеські салезіянці.

Одеса: 15 років салезіянському ораторію

День Милосердя у Рахові

$
0
0

Антал Майнек

У рахівському храмі св. Йоана Непомукського 20 лютого вірні переживали день Милосердя. Ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Антал Майнек урочисто вніс до храму мощі св. Мартина Турського з нагоди Ювілейного року в дієцезії.

Програма дня розпочалась з Коронки до Божого Милосердя та конференції, яку виголосив єпископ Антал. Нагодою зустрічі з Богом стала адорація перед Пресвятими Дарами.

Антал Маайнек

Переживаючи цей день Милосердя у часі Великого Посту, парафіяни та паломники, які прибули з Солотвина, Ділового, Свидовця, Богдана, Ясіня та Ціпцерая, відбули Хресну Дорогу Господа нашого Ісуса Христа.

Молодь храму представила для всіх присутніх театралізовану виставу на тему: «Святий Мартин ділиться своїм плащем з убогим.

Рахів

Відбувся також спільний перехід через Двері Милосердя та молитва перед мощами св. Мартина. Мощі та образ св. Мартина залишаться у храмі на час дев′ятниці,  а далі розпочнеться їх паломництво по парафіях  Верхньо-Тисянського деканату.

Антал Майнек

Увінчала урочистість цього дня Свята Меса, яку целебрував єпископ Антал Майнек, разом з ними концелебрували настоятель храму о-декан Ласло Микуляк, о. Шандор Манкович та о. Юрій Гал. У проповіді єпископ Антал заохочував до вчинків  милосердя, беручи за приклад жест св. Мартина, щоб і ми ділились цим плащем, як матеріально так і духовно, в залежності від потреби нашого ближнього. А також навчав до відкритості на життя. За час свого служіння єпископ Антал в 62-х родинах хрестив 4-ту, а то подальшу дитину.

По завершенню програми єпископ Антал вручив дипломи учасникам та переможцям конкурсу на найкращий малюнок у трьох номінаціях по темі: «Життя Святого Мартина», який проводився для дітей римо-католицьких релігійних громад Рахівської та Ясінянської парафій.

Білорусь — єдина в Європі країна без перекладу Біблії своєю мовою

$
0
0

Біблія

Франциск Скорина почав перекладати Біблію білоруською мовою ще у XVI столітті, однак попри це — парадоксальним чином — Білорусь на сьогодні залишається єдиною країною в Європі, де немає свого академічного, повного і затвердженого церковною владою, перекладу Святого Письма.

Група вчених-ентузіастів узялася за цю складну працю, розповіла ініціатор проекту Ірина Дубенецька. Робота над текстами, за її словами, розпочалася ще 2012 року; тоді ж було складено концепцію академічного наукового перекладу Біблії. Цей проект має дві робочі назви: одна — «Нова білоруська Біблія», а друга — «Скорина-ХХІ», як продовження давньої праці. Науковий переклад має багато завдань: це повинен бути послідовний переклад не тільки з оригінальних мов сучасною білоруською, а ще й найкраще з біблійних наукових коментованих джерел.

«Також це має бути переклад дуже хорошою білоруською мовою, з урахуванням літературних особливостей тексту — це зазвичай пропускається, наприклад, у псалмах, де ми не чуємо поезії, але ж вона там є, і саме вона інколи формує смисли. Біблія складається з текстів найрізноманітніших жанрів, її частини написані у геть різній стилістиці — і це теж має бути відображене в перекладі. Й дуже важливо, щоби це був колегіальний переклад: ми переконалися, що багато голів — краще. Десять чоловік спокійно перекладають у Пролозі в Євангелії від Йоана «Я негідний розв’язати ремінець Його сандалів», доки одна людина не помічає, що в оригінальному тексті — одна сандалія, а це вже відмінність».

Зараз у проекті задіяно близько 10 осіб: це гебраїсти, філологи-класики, богослови, біблісти — незалежно від своєї конфесійної приналежності, це насамперед висококваліфіковані фахівці у своїх галузях. Й усі перекладачі — білоруси різних країн світу: з Чехії, США, Великої Британії, Польщі, Австрії та різних міст Білорусі. Вони співпрацюють через скайп, і оскільки намагаються працювати якісно, робота йде повільно. За день онлайн-засідання може з’явитися усього кілька віршів підготовленого тексту.

Робота над Старим і Новим Завітом триває паралельно, зараз перекладаються книга Буття і Євангеліє від Йоана. Над перекладом Йоана зараз працює одна людина, а над книгою Буття — четверо.

— Наша мрія — 2017 року, на 500‑річчя білоруської Біблії вийти вже з певним підсумком, але наразі це важко уявити: з чим ми можемо вийти, якщо так повільно працюємо. Тим більше що цей проект — цілком благодійний, і як його видати, ми поки що теж не знаємо. Однак якщо друкуватимемо не повністю, а частинами, то видавати треба буде красиво, щоби це стало ще й явищем у світі книгодруку, щоб це було видання, яке хочеться взяти до рук. Адже ще одне завдання — це через хороший переклад Біблії привернути до неї увагу людей, дати поштовх для подальшого розвитку національної культури — те, що відбулося майже з усіма перекладами Біблії національними мовами.

Керівник проекту підкреслює, що цей аспект дуже важливий. Що ранні переклади, чи переклади епохи Реформації, — заради них літературну мову або творили взагалі, або формували й робили ключовими для національної ідентичності країни.

«У Білорусі цього процесу не відбулося, й ми не можемо сказати, що якби ми [Біблію] переклали, то було би щось інше; однак ми бачимо те, що бачимо. І, не переклавши основного тексту західної цивілізації, ми не можемо вважати себе частиною цієї цивілізації. Ми завжди будемо на узбіччі, маргіналами, доки не опануємо цей найголовніший текст — не опануємо його так, аби його глибоко засвоїла культура, щоб він увійшов у плоть, у капіляри цієї культури — те, що відбулося фактично в усіх країнах, що постали на підґрунті християнства», — вважає Ірина Дубенецька.

За матеріалами: Католік Гомель

Діти запитують про Бога. Папа відповів

$
0
0

Діти Папа

Франциск прийняв на приватній аудієнції у Ватикані делегацію дітей, з тих, хто якийсь час тому написав до нього листа.

З папських відповідей постала виняткова книжка, що називається «Любов перед світом». Учора Папа саме отримав перший її примірник. Ідею подав о. Антоніо Спадаро. Саме до нього потрапили 259 листів від дітей віком від 6 до 13 років, написані, серед іншого, з Сирії, Нігерії та Китаю. Італійський єзуїт підготував їх для Папи, зустрічаючись із ним у Домі св. Марти.

«Що робив Бог, перш ніж створив світ?» — «Любив».

«Чому батьки інколи сваряться?» — «Бо вони тільки люди».

Діти запитують про найрізноманітніші справи. Книжку також проілюстровано їхніми малюнками. Вона вийшла друком у єзуїтському видавництві Loyola Press. В Італії вона потрапить до книгарень 25 лютого, а до інших країн — 1 березня.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Viewing all 43104 articles
Browse latest View live