Роздуми до Слова Божого на середу Х звичайного тижня
Інколи, читаючи Святе Письмо нам здається, що існує якась прірва між Старим і Новим Завітом. Деякі християнські спільноти навіть протиставляють ці дві дійсності і не приймають якоїсь аргументації, якщо вона походить зі Старого Завіту.
Такого роду проблеми були вже на початку християнства. Були різні угрупування, які взагалі відкинули Старий Завіт, як певний твір «злого бога». Потрібно сказати, що Церква завжди поборювала подібне мислення.
Той самий Бог, який сказав: око за око і зуб за зуб сказав теж любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас переслідує. Як взагалі можна погодити між собою такі протилежні речі? Чи справді аж так протилежні? Адже коли Господь сказав око за око і зуб за зуб, то не для того, щоб заохотити помсту, а для того, щоб визначити її межі. В давнину на близькому Сході панували інші пропорції: за 1 зуба вибий 7 зубів! Іншими словами у згаданій заповіді Господь визначає межі людській злобі: не перегинай палиці, не вбивай за те, що хтось тобі вибив зуба. На той час ця педагогічна рада була достатньою, але неповною. Тому сам Господь прийшов у тілі і виповнив ЗАКОН, надав цьому Слову повноту СЕНСУ – не тільки «не переступай межу помсти», але навіть «люби тих, хто Тобі чинить кривду».
Тому жодна риска, жодна йота не зміниться в Законі, не втратить своєї вартості, натомість осягне повноту в Христі Ісусі!