Роздуми до Слова Божого на суботу ХХХІV звичайного тижня
День, про який говорить Ісус, приходить зненацька – немов падає сітка, розставлена птахоловом. Аби пташки потрапили до сітки, там має бути приманка. Лукавий також дбає, щоб ми вхопили приманку й відволіклися від справжньої мети нашого життя.
В оригінальному тексті вжито дуже цікаве слово – ПАҐІС: западня, пастка, сітка. В Палатинській Антології (збірка грецької епіграматичної поезії різних періодів і на різні теми, складена в X ст. Константином Кефалою) це слово означає дерев’яну пастку і стосується Троянського коня.
" Цим Троянським конем є стиль життя сьогоднішнього суспільства
Мабуть, не потрібно зайвий раз нагадувати про Троянського коня, що виглядав як подарунок, а виявився хованкою ворога. Під час Троянської війни греки, вдаючи відступ, послали мешканцям Трої великого дерев’яного коня. Незважаючи на докори Касандри і Лаокоона, мешканці міста втягнули його всередину, а коли вночі вони солодко спали – з подарованого коня вибралися воїни і відчинили міську браму для своєї армії. Отак Трою було здобуто і спалено…
Цим Троянським конем є стиль життя сьогоднішнього суспільства. Саме про цей стиль говорить Євангеліє: зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами. Втамування голоду і спраги дає почуття комфорту. Натомість постійна біганина й вирішування різних проблем справляє враження, що я щось дуже серйозне роблю, не живу марно: дає відчуття сенсу. Людина настільки цього потребує, що коли раптом клопоти зникають – почувається ніяково, бо мусить зустрітися з самою собою і усвідомити пустку життєвої біганини. Багато хто не витримує і починає шукати наступних «життєвих клопотів». Якщо не знаходить у власному житті – почне допомагати усім навколо… Одним словом, робить усе, щоб заглушити «голос порожнечі». Чимало літніх жіночок застрягають на перегляданні серіалів: отам турбот і клопотів тьма-тьмуща. Чоловіки (останнім часом – це катастрофа суспільства) втікають у віртуальний світ ігор, бойовиків, де зможуть бодай якось забути про свою слабкість і життєву немічність. Троянського коня ми крок за кроком все далі й далі затягуємо до нашого міста. Тим часом найважливішим клопотом християнина є турбота про власне спасіння. Про це Слово Боже радить дбати з трепетом та острахом:
Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами (Флп 2, 12)…
Можна ризикнути (звісно, хто цього бажає) і провести один невеличкий експеримент. Порахуймо, скільки часу ми проводимо біля телевізора та в Інтернеті… і саме таку кількість часу в період Адвенту, який ось-ось настане, присвятімо читанню Божого Слова та молитві. Натомість той час, який ми присвячували Слову Божому й молитві протягом решти року, можна, відповідно, присвятити переглядові новин…
Світ належить відважним – ризикуймо!