Роздуми над Словом Божим на вівторок IV звичайного тижня
«Дочко, тебе спасла віра твоя», — каже Ісус до жінки. А до батька померлої дівчинки: «Не бійся! Тільки віруй!» Ці два епізоди з сьогоднішнього Євангелія, що перемежовуються і пов’язані словами «вірити», «видужати» і «доторкнутися» (взяти руку), навзаєм доповнюються і показують, чим є віра і яка її сила. Віра — це «торкнутися» Ісуса, сила якого рятує від смерті.
Доторк передбачає близькість. Першою і головною формою пізнання є контакт з іншою людиною. В ньому власне обмеження стає місцем сопричастя. Кожний доторк, зрештою, завжди двосторонній. Хто доторкається, є також тим, кого торкаються. Окрім доторку зовнішнього, існує внутрішній, який захоплює і преображає серце.
Жінка і дівчинка є символами кожного з нас. Так як та дівчинка дванадцятирічна ми втрачаємо життя далеко від Господа. І тільки тоді, коли Його торкнемся, будемо спасенні, тому що Він є нашим життям. Як жінка, у шлюбному віці, ми вмираємо, хворі з любові (Пп 5, 8), якщо не зійде до нас Коханий, який візьме нас за руку. Наше життя — це любити Його так, як Він любить кожного з нас.