Про особливості святкування Вербної Неділі у Парагваї розповідає парагваєць Хорхе Унамармота, який нещодавно повернувся на батьківщину після кількох років життя у Києві.
Служба Божа в столичній парафії св.Христофора (Сан Кристобаль) починається на вулиці не біля великого парафіяльного храму, збудованого у 1963 році, а біля маленької старовинної каплиці Святого Петра (Сан Педро), що в чотирьох кварталах убік від храму.
До головного парафіяльного храму парафіяни йдуть у процесії. Вулиці та будинки, дерева та стовпи, на всьому шляху хресної ходи прикрашені прапорцями, гірляндами, пальмовими гілками, та повітряними кульками. На вулицях ходу вітають мешканці будинків. Безпеку руху на перехрестях в цього року контролюють члені християнського скаутського руху.
У колоні, після священників ведуть осля, на якому, вбраний у відповідний одяг, сидить малий хлопець, що символізує Христа.
Хода завершується біля храму Св. Христофора. На святковій Службі Божій присутня сила-силенна людей. Дуже багато дітей, яких парагвайці в родинах мають багато і традиційно беруть з собою на всі заходи, як то: відвідування храму, супермаркету, ресторану… Є дуже літні люди, яких родина привезла на інвалідних візках. До такої бабусі, що сиділа в візочку біля мене, доречі, спеціально підійшов потім служка зі Святим Причастям.
Все дуже святково. Навкруги буяє природа, співають птахи, цвітуть дерева та кущі - дарма, що саме сьогодні ми перейшли на «зимовий» час. Не віриться, що десь там далеко - в рідному Києві парафіяни потерпають від «весняних» сніжних заметів і мають добиратися до храмів в екстремальних умовах.
