Чому Бог руйнує нашу зону комфорту? Чим небезпечна ідея «закрити Бога в храмі», а християнам створити зручне гетто?

Отець Олег Овсяник зі Стрийської єпархії роздумує над біблійним текстом про зцілення гадаринських біснуватих.

Недільні роздуми

Тисячі паломників з України, а також із Білорусі, Придністров’я, Польщі, Італії, Іспанії та Сполучених Штатів Америки прийшли та приїхали до національного санктуарію в Бердичеві, щоби взяти участь в урочистості Божої Матері Святого Скапулярію.

Цього року, коли Католицька Церква в Україні переживає Рік святості подружжя та сім’ї, урочистість у Всеукраїнському святилищі відбулася під гаслом «Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!»

Святкування щорічної урочистості на честь Богородиці розпочалося вчора ввечері, коли до санктуарію почали прибувати паломництва. Як повідомлялося, Святу Месу для них очолив голова Конференції єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні владика Броніслав Бернацький.

Численні вірні взяли участь у нічному молитовному чуванні перед троном Богородиці. Святість родини стала предметом їхніх роздумів і молитви.

Сьогодні, 21 липня, о день у національному санктуарії розпочався Євхаристією о 8-мій годині. Згодом численні прочани молися Розарій на площі ім. св. Йоана Павла ІІ. Вони особливим чином просили про мир та добробут нашої Вітчизни.

Особливим гостем цьогорічного свята в Бердичеві став архиєпископ Томмазо Капуто з Помпеї, що в Італії.

Під час проповіді владика пригадав історію монастиря у Бердичеві та санктуарію.

«Любов і пошана до Богородиці на цьому місті підтримували віру українців численними чудесами за Її заступництвом під час будь-яких подій», — зазначив владика.

Коментуючи фрагмент Євангелія від святого Матея (пор. Мт 12, 48) він сказав: «Чи Євангеліє показує Ісуса байдужого до своєї матері? Ні! Він показує новий народ, що чинитиме волю Отця. Марія — приклад цього. Відповідь Ісуса — це комплемент Марії. Церква — родина не за узами крові, а за вірою. Божа воля — фундаментальний критерій, що творить Церкву. Церква — це не корпорація, а справжня родина, за словами св. Йоана Павла ІІ. Марія — перша і найдосконалішп учениця Господа».

Владика розповів про санктуарій у Помпеї, Папським делегатом якого він є. Архиєпископ Томаззо висловив радість з приводу того, що численні вірні моляться Помпейською новенною і в Україні.

Свята Меса ще триває. Площа перед санктуарієм заповнена прочанами, які прибули до Богородиці з численними проханнями, а також подяками за отримані благодаті.

Детальний репортаж чекайте найближчим часом на CREDO

 (Для індивідуальної молитви)

Господи, помилуй!
              Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас!
                                       Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже,                 помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже,                     помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже,        помилуй нас.

Свята Маріє, Тебе з довірою благаємо,
                                                    молись за нас.

Непорочна Діво, споконвіку об’явлена
святому Іллі на горі Кармель,    молись за нас.

Непорочна Діво, світла хмарино, повна
небесної роси,                       молись за нас.

Непорочна Діво, яка вибрала гору Кармель
за улюблену оселю і престол слави,
                                               молись за нас.

Непорочна Діво, ясна зоре гори Кармель,
                                               молись за нас.

Непорочна Діво, яка у Святому Скапулярії
дала нам знак спасіння,        молись за нас.

Царице Кармелю, Мати й Опікунко всіх тих,
хто носить Святий Скапулярій,
                                               молись за нас.

Царице Кармелю, яка запевнила, що той,
хто побожно носить Скапулярій, не буде
засуджений,                           молись за нас.

Царице Кармелю, розрадо в годину смерті,
                                                    молись за нас.

Царице Кармелю, надіє тих, хто помирає,
                                                    молись за нас.

Царице Кармелю, прохолодо для душ
у чистилищі,                          молись за нас.

Царице Кармелю, яка обіцяла в першу суботу
по смерті ввести Твоїх вірних слуг до неба,
                                              молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, Владичице
неба і землі,                           молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, Престоле
мудрості,                               молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, Посереднице
милосердя,                            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, спокою і втіхо
знедолених,                           молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, єдине
пристановище наше,             молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, захиснице
в наших неспокоях і небезпеках,
            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, допомого
в наших випробуваннях,       молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, підтримко
в наших невдачах,     молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, захиснице
від знеохочення,        молись за нас.

Царице Святого Скапуліряю, захиснице
від сумнівів та спокус,          молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, надійна
допомого в усіх потребах,   молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, Опікунко
нашої Вітчизни,         молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, дай нам
відродитися в дусі та істині, молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, очисти
наш край від зневіри,            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, відведи нас
від усього злого,        молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, випроси світло
тим, хто блукає,        молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, дай нам віру
наших отців,  молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, випроси світло
Святого Духа для керівників нашої держави,
            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, дай нам чисту
молодь і невинних дітей,      молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, випроси нам
віддані священицькі, чернечі й місійні
покликання,    молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, дай нам святих
священиків і місіонерів,        молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, допоможи нам
аж до смерті перебувати в служінні Богу,
            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, пошли нам
Святих і блаженних,  молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, дай нам жити
 духом св.Терези від Дитятка Ісуса,
            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, оточуй опікою
Святішого Отця і всю Церкву,
            молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, вкрий своїм
 плащем усю Україну,          молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, очисти
й розпали наші серця, щоб ми були гідні
Твого заступництва,  молись за нас.

Царице Святого Скапулярію, єдина наша
 після Бога надіє,       молись за нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, прости нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, вислухай нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            помилуй нас.

В. Молись за нас, Царице Святого Скапулярію.
У. Щоб ми удостоїлись обітниць Христових.

В. Молімося: Боже, Ти оточив Орден Кармелітів особливою опікою Пресвятої Діви Марії. Вчини, щоб ми, вкриті Святим Скапулярієм, знаком Її любові, через Неї досягли вічного спасіння. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

З молитовника “Щоденно з Богом”
Титульне фото: Mozaika Berdyczowska

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 22 липня

Сказавши: стережіться тих, хто вносить розлад, і не слухайтеся їх, апостол додав: Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа (…) з вами. Зауваж, як терпеливо він заохочує, робить це не як радник, а як слуга, і навіть з іще більшою пошаною до них. Апостол називає їх братами і просить, кажучи: Благаю вас, брати. Потім застерігає їх, виказуючи підступи злих людей. Але оскільки ці люди не діяли явно, апостол каже: Благаю вас, остерігайтеся, тобто ретельно досліджуйте, дізнавайтесь, випробовуйте. Кого ж треба остерігатися? Тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились. Тому що поділ більше за все підриває Церкву, це – зброя диявольська, якою все нищиться. Поки єдність зберігається в тілі Церкви, доти диявол не має доступу. Але від поділу походить згіршення. Звідки ж поділ? Від наук, протилежних науці апостолів. Звідки ж такі науки? Від служіння череву та іншим пристрастям. Бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву. Таким чином, не було би ні згіршення, ні поділу, якщо б не була придумана наука, протилежна апостольській. Вказуючи на це, апостол і каже: проти науки. Він не сказав: якій ми навчили, але: якої ви навчились. Цим він попереджує їх і показує, що вони переконані й почули і прийняли науку. Що ж нам робити з цими злими людьми? Апостол не сказав: йдіть проти них і бийте, лише: уникайте їх. Якби вони робили це через незнання чи помилку, то їх треба було би виправити. Але оскільки вони свідомо грішать, то йдіть від них геть. І на іншому місці апостол каже: сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві (2Сол 3,6). І стосовно Олександра коваля він дає таку ж раду Тимотею, кажучи: Стережись і ти його (2Тим 4,15). Далі, докоряючи тим, хто наважується впроваджувати поділ, він показує і причину такого вчинку, кажучи: бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву. Те ж саме він сказав і у посланні до филип’ян: їхній бог — черево (Фил 3,19).

св. Йоан Золотоустий

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com

Римо-катол.: 22 липня (свято)

Домініканці – Орден Проповідників – обрали Марію Магдалину покровителькою Ордену. Вона – «Апостол Апостолів», перша, кому було доручене завдання піти і сповістити учням, що Господь воскрес.

Колишня традиція вважати однією людиною трьох Марій, згаданих у Євангеліях, переглянута під час літургійної реформи 1969 року. Не маючи точних вказівок та історичних свідчень, вірні не раз поєднували в один образ неназвану грішницю з Лк 7,37, яка обмивала сльозами ноги Ісуса, Марію, з якої Ісус «вигнав сім бісів» (Лк 8,2), і Марію – сестру Лазаря та Марти (Йн 11). Певною мірою це зрозуміло, оскільки логічно припустити, що колишню грішницю, яка навернулася, пізнавши Христа і будучи звільненою від злих духів, прийняло до себе гроно тих, хто слідував за Ним, і вона у своїй ревності звільненої та наверненої людини пішла за Ним під хрест і потім прийшла до гробу. Але східна традиція розділяє ці євангельські постаті, й остання літургійна реформа прийняла це до уваги. Цілком можливо, що Магдалина не мала ніякого стосунку до Марії з Вифанії, яка «вибрала кращу частку». Ці дві постаті мають нині два різні спомини в календарі. Проте співвідношення Марії Магдалини з неназваною грішницею, яка плакали в ногах Христа (воно походить від Папи Григорія І), знайшло своє відображення в мистецтві: Магдалину часто зображають саме в цьому образі, а в англійській мові навіть закріпилося слово «maudlin», яке означає «слізно жаліти, нестримно плакати». Можливо, через таке сприйняття ревної покути Магдалину певний час ототожнювали навіть із Марією Єгипетською (V ст.).

Марія, звана Магдалиною, походила з рибальського поганського містечка Магдали, й це може бути важливою вказівкою. Виховання і традиції людей у містах язичницької культури відрізнялися від тих, що їх мали юдеї. «Свої», до яких прийшов Господь Ісус, були настільки переконані в правильності свого світосприйняття, що це стало подібним до поширеного сьогодні в деяких середовищах «обрядовірства»: тільки так правильно, як батюшка сказав, і навіть сам Син Божий не є вищим авторитетом.

Про її життя не збереглося історичних даних, тільки легенди: наприклад, що вона послідувала за Дівою Богородицею в Ефес, або що дісталася нинішньої Франції і там померла, прославлена побожним життям. Віднайдення імовірних мощів Магдалини проголошувалося кілька разів. Згідно з деякими відомостями, її мощі спочивали в Ефесі, потім, під час нападів турків, їх перевезли до Константинополя. Захопивши його, хрестоносці забрали мощі св.Марії Магдалини у Францію, у Везелі. Нині найвідомішим у Європі місцем, пов’язаним з її ім’ям, є Сен-Бом, де в холодному вогкому гроті (за будь-якої погоди там завжди +12 всередині) знаходиться прекрасна статуя Марії Магдалини (на фото). Згідно з тамтешніми переказами, у Сен-Бомі вона провела 30 років як покутниця.

3 червня 2016 року обов’язковий спомин Марії Магдалини був піднесений до рангу свята.

Магдалина є покровителькою жіночих чернечих орденів, каяників і тих, хто роздумує над своїм життям у пошуках істинного шляху; жінок, студентів, садівників, і дітей, які мають проблеми з ходінням.

Грот св.Марії Магдалини, Сен-Бом, Франція.

Роздуми над Словом Божим на свято св. Марії Магдалини

Щоби зрозуміти Марію Магдалину варто пригадати, що вона була поневолена 7 бісами – Ісус її звільнив. За традицією вона вважається блудницею – Ісус прийняв її, пробачив, полюбив. Вона була ніким, просто безіменною грішницею, яка заслуговує смерті – Ісус повернув їй ім’я, врятував і дав нове життя. Тому смерть Христа – це втрата сенсу життя для Марії.

Складно уявити собі ніч, яку вона пережила, перш, ніж вийти до гробниці.

Що робите Ви коли знаходитеся у відчаї, коли Вам здається, що все втрачено?

Чи знайоме Вам відчуття, що Бог мертвий? Мені – так. Тоді я молюся для годиться, а не через віру, ходжу на Службу, бо так правильно, сповідаюся, без сподівань. Але точно не роблю таких відчайдушних кроків з любові, як Марія: посеред темряви не йду до гробниці Ісуса.  

Марія бачила, що камінь є відкочений, але не наважилася зайти всередину. Написано, що вона стояла надворі і плакала. У неї не було навіть сил молитися. Вона просто плакала. Але далі говориться, що вона нахилилася до гробниці. Грецький оригінал замість «нахилилася» вживає «парЭкюпсэн», тобто придивлятися, уважно дивитися, вглиблюватися. Саме з цього починається історія її прозріння, шлях від відчаю до радості. З того, що вона «уважно придивлялася». Зараз, читаючи Біблію, намагаємося це робити. Поверховий погляд на Слово залишає нас на дворі, в сльозах. Слово Боже веде вглиб гробниці і, як не парадоксально, до радості.

Ангели звертаються до неї «гюнай» — жінка. Так про свою Матір говорить Ісус в Кані Галилейській на весіллі. Це поважне звернення, якого за свого блудного життя Марія точно не чула. Потім до неї саме так звертається Ісус, ніби підтверджуючи, що вона достойна називатися «гюнай», що всі її гріхи змиті, що в очах Бога вона є чистою. Але повне визволення приходить, коли Ісус називає її по імені. Саме тоді Марія впізнає свого «Равуні». Ми прагнемо чути від Бога, що ми є достойні, але, головне, що ми особливі для Нього, унікальні, неповторні і в Божому серці є місце для нас, саме для нас. Чи чули Ви, що Господь називає Вас по імені? Як називає Вас Бог? Якби у Марії не було такого досвіду, вона б не дізналася, що це Христос, продовжувала думати, що Христа викрали, що перед нею садівник і залишалася би у своєму горі. Часто ми платимо таку велику ціну відчаю, горя , безвиходді, тому що не чули, як Бог нас називає по імені. Попросіть Його.

Цікаво що Марія обернулася двічі:

«Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, який стояв, та не впізнала».

Каже їй Ісус: «Маріє!»  Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: «Раввунні!» – що означає: Вчителю!

Як можна двічі повернутися? Пророк Осія (2;9) говорить про Ізраїль-блудницю та повернення до законного Чоловіка: «Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині». Саме в часі смерті Христа Марія по-справжньому «повернулася» до Ісуса, одного разу їй було замало. Не можемо до кінця і повністю повернутися до Бога і відвернутися від гріха, потребуємо не одного і не двох, а багато цих «повернень». Але це можливо лише тоді, коли почую, як Бог називає мені по імені: «Марія».  Власне тому Марія відразу випалює: «Равуні». Марія визнала Ісуса, коли Той визнав її. Я можу відкритися на послух Богові («Равуні», Вчителю) лише тоді, коли досвідчу відкритість Бога.

Вся дія відбувається, напевно, в саду, тому що спочатку Марія приймає Ісуса за садівника. Це нагадує нам перший сад Едем і першу гробницю гріха першої людини. В цьому Євангелії ідеться не лише про прощення однієї лиш Марії, але всього людства. Руйнується гробниця першого гріха.

Римо-католицький календар

Свято св. Марії Магдалини

Літургійні читання / Літургія Годин / Біблійні роздуми

Греко-католицький календар

Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського

Літургійні читання / Біблійні роздуми

Боже, Твій Єдинородний Син вибрав Марію Магдалину першою провісницею великодньої радості; вчини, щоб ми за її заступництвом і прикладом проголошували Воскреслого Христа і споглядали Його у Твоїй славі. Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

З молитовника Щоденно з Богом

Чого ми можемо навчитися від біблійних сестер Марти і Марії, які приймали Ісуса в своєму домі? Думками про це під час недільної зустрічі з вірними поділився Святіший Отець.

Якщо хочемо з радістю насолоджуватися життям, маємо поєднати споглядання з дією. Про це нагадав Папа Франциск, роздумуючи перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 21 липня 2019 року, повідомляє Vatican News.

Жодного слова

Як розповідає святий Лука, коли Христос прибув до сестер, Марія сіла в Його ногах, облишивши всі інші заняття, щоб тільки бути близько до Нього і не пропустити жодного з Його слів. «Слід усе відкласти, коли Він навідується у наше життя. Його присутність і Його слова вищі -а будь-що», — сказав Папа.

«Господь завжди робить нам несподіванки: якщо починаємо по-справжньому слухати Його, то розсіваються хмари, сумніви поступаються місцем істині, страхи — спокоєві, а різні життєві ситуації знаходять правильне розміщення. Господь завжди, коли приходить, впорядковує речі».

Краща частка

В образі Марії при ногах Ісуса бачимо «молитовну поставу віруючого», який уміє перебувати в присутності Вчителя. Йдеться про те, щоб «зупинитися під час дня» та «зосередитися в тиші», щоби «звільнити місце для Господа», наважитися «побути з Ним наодинці», а потім «із більшим спокоєм та ефективністю повернутися до щоденних речей».

Тож, похваливши поведінку Марії, яка, за Його словами, «обрала кращу частку», Ісус, як зауважив Папа, немовби промовляє до кожного з нас: «Не дозволь, щоб те, що маєш зробити, вибивало тебе з колії, але слухай насамперед Господній голос, щоб добре виконувати завдання, які життя ставить перед тобою».

Харизма гостинності

Як стверджує євангеліст, Ісуса до свого дому прийняла саме Марта. «Можливо, — мовив Святіший Отець, — Марта була старшою з-поміж сестер, не знаємо цього; але, без сумніву, ця жінка мала харизму гостинності». В той час, як Марія слухала Ісуса, Марта дбала про різні послуги, тож Учитель сказав: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато».

«Цими словами, очевидно, Він не має наміру засудити позицію служіння — але радше заклопотаність, з якою його іноді переживають. Також і ми поділяємо турботу святої Марти і, за її прикладом, прагнемо дбати про те, щоб у наших сім’ях та спільнотах було живим почуття гостинності, братерства, щоби кожен міг почуватися “вдома”, особливо найменші та вбогі, коли стукають у наші двері», — сказав Папа.

Мудрість серця

Підсумовуючи, Наступник святого Петра зауважив: ця євангельська розповідь нагадує нам, що «мудрість серця полягає саме в тому, щоби вміти поєднати ці два елементи — споглядання і дію». Шлях цей нам показують сестри Марта і Марія.

«Якщо хочемо з радістю насолоджуватися життям, ми повинні засвоїти ці два налаштування: з одного боку — “сидіти в ногах” Ісуса, щоби слухати Його, коли Він виявляє таємниці кожної речі, а з іншого — бути турботливими й готовими в гостинності, коли Він приходить і стукає в наші двері з обличчям друга, який потребує хвилини відновлення сил і братерства», — сказав Папа, побажавши:

«Нехай же Пресвята Марія, Мати Церкви, дарує нам благодать любити й служити Богові та ближнім руками, як у Марти, та серцем, як у Марії, щоб, завжди перебуваючи в слуханні Христа, ми змогли стати ремісниками миру й надії».

Інтеграційний сніданок, різноманітні тренінги, квест, дорога спокус, вечорниці та щоденні дискотеки — що це?

Ні, це не якийсь черговий фестиваль. Це ХVII францисканська зустріч молоді у Більшівцях. Ми з молоддю вибрали кілька питань, роздумували над ними й отримали свідчення, цінність яких важко переоцінити. Що найбільше торкнулося серця, хто й чому став «людиною-відкриттям року», і головне: як для тебе відкрився Бог — ось над чим замислилися учасники зустрічі.

Не можу почати ні з чого іншого, як зі слів: «Дивні і величні діла Господні, незбагненні для нас». Кожного року час, проведений у Більшівцях, — особливий для мене і кращий за попередній. Найбільше мене Господь торкнувся під час адорації Пресвятих Дарів. А особливо коли всім, хто хотів, вручали дерев’яний перстень. Хочу з упевненістю ствердити, що ніхто не їде з цього неймовірного місця таким, яким був до цього.

В усіх людях, чи під час паломництва, чи під час зустрічі молоді, я вбачала щось особливе. Кожен чи кожна були подаровані в певний час і в певному місці. Але були люди, через яких особливо діяв Святий Дух відносно мене.

По-перше, це с. Олена — презентка. Людина, яка бачить речі у Божому світлі, завжди допоможе розібратись у певних речах і просто допоможе відчути присутність Божої всемогутності у твоєму житті.

Отець Петро — людина, яка вклала багато серця в організацію та проведення днів молоді. Було видно, що він відкрився на Святого Духа і дозволив Господеві діяти через себе.

Мої друзі Софія, Іринка, Таня, Лєра, Богданка показали, як віддавати молодість Христу.

Ще однією людиною, яку наново для себе відкрила, був францисканець о.Кшиштоф. Попередні роки він був «шефом» паломництва. Цього року його слова на днях молоді ніби стосувалися тільки мене! Вірю, що так діяв Святий Дух.

Цього разу я частенько звертала увагу на вітраж із зображенням Благовіщення над головним вівтарем у храмі. Для мене ця сцена є особливою. Марія навчає покори. Це так важко сучасним людям — казати Богу «так»! Цього року в мене був урок від Господа, урок упокорення через Його слово і слова інших людей. Це був найпрекрасніший урок мого життя.

Марія Мазур

На початок зустрічі було урочисте внесення ікони Святого Сімейства. Саме в цей момент я зрозуміла: Марія огорнула цю зустріч своєю любов’ю, а Святий Дух заполонив наші серця.

Найбільше мене вразила єдність, спільнота, яка сформувалася у Святому Дусі. Люди, які навкруги свідчать про Бога без слів, — це торкається самого серця.

Даринка Концевич,
с. Писарівка, Хмельницька область.

Новинкою став недільний сніданок зі спільнотами. Посвячені Богу особи розповідали про свої згромадження, відповідали на запитання і разом з молоддю їли канапки та пили чайок. Хтось отримав нові знання, хтось усмішку, а хтось — вервицю. Бог подбав про кожного.

Найбільше зворушила сімейна і дружня атмосфера. Молодь була відкритою, легко було знайти спільну мову.

Цього року я отримав зовсім інший досвід, навчився співпраці. У цьому санктуарії в мене з’явилося багато спогадів. Саме тут, біля підніжжя цього вівтаря, зароджувалося моє покликання.

Семінарист Андрій Патика.

Завдання квесту «Цінності для доброго життя» були розміщені не тільки на території монастиря, а й по всьому селищу. Кожне завдання полягало в тому, щоб перевірити або навчити певних цінностей, таких як вірність, чесність, жертовність, любов, відкритість, щирість та інші. Важливо було не так виграти, як побільше відкрити серце і справді відчути те, що Господь хоче промовити.

Найбільше сподобалася відкритість, щирість, дружність незнайомих людей. Особливою людиною для мене є с.Анна, вона змогла організувати музичну групу в одне ціле. Коли частина нашої музичної групи поїхала, я дуже засумувала, але мене підтримали багато незнайомих людей, обійняли і заспокоїли. Мене це дуже вразило.

Коли був квест по території Більшівців, я стояла на одній із зупинок, під назвою Жертовність. Я давала людям завдання: віддати мені одну ціну річ, назавжди. Більшість віддавали розарії, але одна дівчинка, яку звали Таня, віддала мені золотий перстень. І коли я хотіла його повернути, вона сказала: «Давай запустимо челендж, коли приїдеш до Більшівців наступного року, то віддаси цей перстень тій людині, якій вважатимеш за потрібне його дати».

Діанка Борейко,
Дунаївці, Хмельницької обл.,15 років

Однією з найкращих конференцій зустрічі стала конференція п.Терези Андрущишин. Здавалось, її устами промовляє Марія. Вона вміло і зрозуміло розповіла про дуже складні та потрібні речі.

На паломництві і на початку зустрічі я ходив без настрою, нічого не хотів і мене всі і все дратувало. Я хотів додому й мені нічого не подобалось. Але все змінила Служба в понеділок, яку вів бр.Славомир. Після неї мені стало добре, весело і радісно. Так Бог мене торкнувся, через цю Службу. Важливо, що я був відкритий на Бога, я чекав, коли Він прийде, і ось Він прийшов!

Дякую насамперед брату Петру. Його, певно, можна назвати людиною-відкриттям. Він працює в нас у Мацьківцях, і я не думав, що він може організувати щось настільки потужне, як ця зустріч! Він став мені прикладом, що все можливо, якщо захотіти.

Найбільше торкнулася серця відкритість людей, те, що вони можуть вільно розказати про себе, поділитись тим, що їх тривожить, чи навпаки — радістю.

Такі зустрічі є прикладом, як потрібно жити, незалежно від покликання: чи підеш в орден, чи Бог покличе до сімейного життя. Я згадав конференцію пані Терези, частину про «покликання до самотності», що такого покликання немає. Раніше я був впевнений, що воно є, бо іноді почуваюся самотнім. Мене вразило, що кожен покликаний до життя в спільноті, ніхто не може бути сам, і тому тепер маю думати і розпізнавати, якою дорогою йти мені.

Діма з Мацьковець,
18 років

Щовечора були танці, які вели о. Мартін, францисканець, та с.Олена, презентка. Атмосфера інтеграційних танців нікого не залишила байдужим. Усі брали участь, а крім того, кожен мав змогу показати свої танці й навчити інших.

Важко сказати, хто став для мене людиною-відкриттям… Мої приятелі сказали би, що вони шоковані сестрами і братами, як вони вміють «відриватись». Я в такому колі живу ще з дитинства і для мене це нормально.

Це не найкращий період мого життя, на жаль. Випускні, вступні іспити… Перед самим паломництвом прийшли результати за творчий конкурс, і мені не вистачило кількох балів, щоб стати студентом-архітектором. Дуже розчарувався.

Але на нічній адорації я відчув Святого Духа, який просто огорнув мене, кажучи, що все добре. Після того мої молитви стали щирими, сповненими подяки.

Важко пояснити, що я відчув; але це мені дало постанову подумати. Подумати про мої стосунки з Богом…

Діма, Микулинці,
17 років

Перед «казочкою на добраніч», на завершення святкування неділі, був концерт гурту «ПІД НЕБОМ». У пам’яті залишиться сильне враження: стільки людей і стільки голосів зливаються в один, прославляючи Бога.

Дякую!

Все було нереально круто!

Враховуючи те, що в серці був спокій і в душі радість, я з упевненістю можу сказати, що атмосфера була ‘небесною’.

Бог відкрився у відкритих серцях і в діянні Святого Духа. Дрібнички, які здавалися недоліками, перетворювались у великі переваги. А таке може зробити тільки Святий Дух… і бр.Петро. Не словами, а прикладом!

В Україні Уерква цвіте, і це те, що мені запало в душу надовго.

бр. Діма Концевич TDŚ (Товариство Святого Духа)
Хмельницька область,  с. Писарівка

Від психолога на ім’я Вікторія дехто вперше почув про п’ять мов любові. Одним із найцікавіших людей цього року став Франциск із Коломиї. Дуже багато хто казали, що побачили Бога у ньому.

Українська тематика була присутня в усьому. А кульмінацією всього українського були вечорниці. Ніби всі знають, що це таке, а мало хто на них бував! Тож варто було скористатися нагодою і взяти участь у цій забаві. На цей особливий час приїхали гурт «Слава Ісусу Христу» і гурт «Пенсія». Важливою зустріччю, а також глибоким переживанням, стала нічна адорація Пресвятих Дарів, коли молодь співала Господу прославу, й ніч минула «на одному подиху».

Традиційну Хресну Дорогу цього року підготувала молодь із Писарівки. Це був новий погляд —  «Дорога спокус».

Мене найбільше вразили о.Петро і чоловік із реабілітаційного центру, Саша. Отець — самовідданістю справі, яку йому довірили. Якось він мене перестрів, коли я прогулював конференцію. Він підійшов і розповів, як довго все це готувалось для молоді й для мене. Мені стало дуже соромно, після конференції я підійшов перепросити його..

А цей Саша мене вразив життєвою мудрістю. Хоч би що ми накоїли, Бог завжди нас прийме та пробачить.

Йому 35, він жив «у кайф», вживав наркотики, алкоголь, жив аморально, але зрозумів, що це дорога в нікуди. З допомогою Бога зміг знайти правильну дорогу і зараз ділиться свідченнями та власним прикладом показує, що все можливо.

Саня «Джекі Чан»

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 23 липня

Вельми багато людей ішли за Ісусом. Хотіли послухати Його науку і зцілитися від своїх недуг. Ісус міг дати їм усе, чого вони потребували: фізичне зцілення — полегшення для тіла, прощення гріхів — полегшення для душі, слово правди — заспокоєння для розуму. Не мусіли вже бути як вівці, що не мають пастиря, про яких ніхто не дбає. Знайшли собі Доброго Пастиря, розпізнали Його голос і пішли за Ним.

Люди намагалися торкнутися Ісуса, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Ісус був так близько до них, був поміж ними. Тепер Ісус теж є близько. Він не залишив своїх людей — і ніколи не залишить. Не можемо побачити Його фізичними очима, але й апостоли не завжди могли бачити Його після воскресіння. Однак можемо почути Його слово на Святій Літургії. Можемо побачити Його і торкнутись Його у Святому Причасті. Можемо прийняти Його у своє серце і в своє тіло. Кожного дня. У кожному чинному храмі. Так близько. Можемо доторкнутись до Нього, отримати зцілення, полегшення і потішення.

Ісус називає блаженними вбогих, голодних і засмучених, тих, кого ненавидять і ганьблять. Світ вважає таких людей негідними, нікчемними, невдахами, недостойними. Щоб привернути до себе увагу світу, треба бути багатим, ситим, завжди носити маску благополуччя і щастя, вибирати те, що вигідно, а не те, що справедливо. Ісус дає надію всім, хто страждає у світі й страждає від світу. Він звертає увагу саме на таких. Запрошує до свого Царства вбогих духом, тих, хто не шукає багатства, не витрачає свого життя на здобуття марних речей. Закликає своїх учнів подбати про голодних і спраглих, бо в кожній такій людині живе Він сам. Господь утішає засмучених, нагадує, що їхні теперішні тимчасові страждання не можуть зрівнятися з радістю Божого Царства, яке на них чекає. А переслідуваним за віру, за Ім’я Сина Чоловічого, обіцяє велику нагороду в Небі.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com

Римо-катол.: 23 липня (cвято)

З нагоди Року святості подружжя та сім’ї, що триває в Римо-Католицькій Церкві в Україні, продовжуємо цикл матеріалів про покровителів подружжя з Літанії до захисників святості, єдності і нерозривності подружжя

«Подружжя-християни можуть разом пройти шлях святості», – сказав Бенедикт XVI у своїй катехезі про св. Бригіду (Біргітту) Шведську. «В цієї святої жінки сьогоднішній світ має чого повчитися!»

Бригіда (1303-1373) народилася неподалік Уппсали, в побожній родині, близькій до королівської сім’ї. Заміж її віддали в 14 років, за 18-річного Ульфа Гунмарссона, якому Біргітта за 28 років подружнього життя народила восьмеро дітей, серед них – Карін (Катерину), яка стала святою. Хоча Бригіда мала об’явлення з раннього дитинства й мала бажання служити Богові, проте долю заміжжя прийняла. Чоловік їй трапився добрий; у їхньому домі так само, як у домі батьків Бригіди, було прийнято ходити в паломництва (особливо ж до улюбленого Сантьяго-де-Компостела), розвивалося молитовне життя.

Бригіда вміла добре провадити господарство – і, до речі, сама господарювала в чоловіковому маєтку, що було незвично для того часу: не сиділа «як пані», поки хтось провадитиме дім. Згодом її покликали до королівського двору, де вона певною мірою також «провадила» господарство, та й за королівським подружжям наглядала, бо Манфред ІІ був слабовільний, а Бланш – легковажна.

Видіння не полишали св. Бригіду і в заміжній час; зокрема, вона знала, що її чоловік, захворівши, не помре. Але пережита хвороба стала для них обох межею в стосунках: обоє вирішили прийняти чернецтво. Ульфа прийняли цистерціанці в Алвастрі, а Бригіда стала нарешті безпосередньо виконувати те, що отримувала у видіннях.

Одкровення, які вона отримувала, стосувалися найрізноманітніших сфер життя – від повеління митися (так, у ті часи особиста гігієна становила серйозну проблему) до умов миру поміж Англією та Францією. Вона також писала, з велінь Господніх, листи до Папи Римського, подібно до св. Катерини Сієнської. Їх в історії Церкви було тільки дві таких, хто зважувався звертатися до Пап із повчаннями та розпорядженнями, як потрібно діяти… Королю від неї також діставалося. Бригіда відмовилася підтримувати Магнуса ІІ в його хрестовому поході проти язичників Латвії та Естонії, називаючи це розбійницьким походом.

А ще св. Бригіда побудувала незвичний монастир, у якому мешкали і чоловіки, й жінки. Але так, що вони одне одного навіть не бачили. Крім 60 черниць, там у «чоловічому» відділенні жили 13 священиків (за числом апостолів плюс св. Павло), четверо дияконів і восьмеро канторів. Чоловіки були підпорядковані жінкам в усіх господарських справах, а жінки чоловікам – в усіх справах духовних. Її донька, згадана св. Катерина Вадстенська, стала там першою настоятелькою. Бригіда написала Устав, який, кажуть біографи, їй продиктував сам Спаситель. Усе товариство разом було назване Орденом Пресвятого Спасителя, в народі їх звали біргіттинцями. В наші часи залишилося тільки 12 біргіттинських монастирів.

Видіння св. Бригіди були записані в окрему книгу, яка дістала назву «Одкровень» і була знана по всій Європі. Чудеса та зцілення почалися ще в день похорону св. Бригіди, яка померла в Римі після численних паломництв Італією та Святою Землею. Її тіло перевезли у Вадстену, проголосили святою 1391 року, а потім у раку з її мощами поклали також і мощі її святої дочки, Катерини. На жаль, коли Швеція перейшла на протестантизм, загинуло багато храмів і реліквій, також і ці.

1 жовтня 1999 року Йоан Павло ІІ листом motu proprio проголосив св.Біргітту Шведську співпокровителькою Європи, разом зі св.Катериною Сієнською.

В іконографії зображається в темно-вишневому габіті з червоним вельоном та короною, на короні п’ять відзнак як символи п’яти ран Христових. Її атрибути: книга, перо, геральдичний лев, капелюх паломника, серце і хрест.

Роздуми над Словом Божим на свято св. Бригіди

«Перебувайте в Мені, а Я в вас»

Сьогодні Ісус особисто звертається до кожного з нас словами заклику «Перебувайте в Мені…» Але що це означає — перебувайте в Мені, як саме я маю це зробити? Яке живлення маю додати, щоб моє гілля не відсохло від лози?

Аби краще зрозуміти «перебування гілки в Лозі», проведемо невеличку аналогію з рухомим транспортом. Відомо всім, а особливо водіям, що автомобіль нікуди не поїде, якщо йому бракуватиме пального. Більше того, навіть якщо паливний бак буде ще не порожній, але якість пального низька, то дістатися мети не вдасться.

Повертаючись до виразу «Перебувати», поглянемо на дослівний переклад із грецької мови. Вказане слово також має значення «стійко триматися, чинити опір, бути непорушним, бути незмінним, залишатися в силі, тривати». Таким чином, моя стійка життєва позиція, моя непорушність, мій безпечний рух буде можливим за умови постійного живлення. Ідеться не про те, щоб я час від часу підживлювався, але про те, щоб я постійно був приєднаний до джерела!

Особливим чином цей аспект підкреслює євангеліст Йоан у розмові Ісуса з самарянкою: «Кожний, хто п’є цю воду, знову буде спраглий, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не буде спраглим повік; бо вода, яку йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече до вічного життя» (Йн 4,13-14).

Що конкретно означає для мого життя «пити з джерела»?… Йдеться про те, щоб моя молитва, моє читання Слова постійно нагадували про Ісуса, щоб я постійно повертався до Нього. Важливо не те, щоб я комфортно почувався, а те, що хоч би куди я йшов, хоч би що робив, —
я робив це з Божої ласки, а плоди і наслідки тривали протягом дня.

Розглядаючи значення слова «тривати», побачимо, що життя перших учнів полягало саме у «триванні, навчанні та молитві» (Діян 2, 42). Тобто апостолам не раз доводилося докладади неабияких зусиль, аби довести свою приналежність до Христа.

Так само і сьогодні Ісус закликає тебе й мене тривати в Ньому, адже ми неспроможні, нездатні нічого зробити, якщо повністю не приєднаємося до джерела.

ПАМ’ЯТАЙ!!!

Повний бак пального = рух автомобіля.

Перебування в Христі = збагачуєш своє життя, чиниш його плідним.

Римо-католицький календар

Свято св. Бригіди, Покровительки Європи

Літургійні читання / Літургія Годин / Біблійні роздуми

Греко-католицький календар

Преп. Антонія Печерського

Літургійні читання / Біблійні роздуми

Єпископ Кам’янець-Подільської Дієцезії Леон Дубравський запрошує на Всеукраїнський конгрес сімей.

Тут ви можете прочитати детальну інформацію про конгрес.

«Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!» — під таким гаслом 20-21 липня 2019р. відбулася щорічна урочистість Божої Матері Святого Скапулярію в Національному санктуарії у Бердичеві, на Житомирщині.

В урочистості взяли участь тисячі прочан з України, Польщі, Молдови, Угорщини, Іспанії та США.

Разом із вірянами молилися представники державної та місцевої влади України, а також представники дипломатичного корпусу, серед яких — посли чотирьох країн: Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Хорватії в Україні Аніца Джамич, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Іспанії в Україні Сильвія Хосефіна Кортес Мартін, Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Марек Шафін, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцкі. А також Генеральний Консул Польщі у Вінниці Дам’ян Цярціньскі та Генеральний Консул Польщі в Іркутську (Російська Федерація) Кшиштоф Свідерек.

Приїхала делегація з Польщі у складі віце-маршалка Сейму Республіки Польща пані Малґожати Ґосєвської, сенатора Яна Жарина і депутата Сейму Яна Дзєдзічака.

Традиційно в урочистості взяли участь майже всі українські римо-католицькі єпископи, вищі настоятелі чернечих згромаджень, численні священники та богопосвячені особи з України та з-за кордону.

Головну урочисту відпустову Месу очолив італійський ієрарх Томмазо Капуто  — архієпископ-прелат Марійного санктуарію Помпеї з Італії.

 У суботу, 20 липня, до санктуарію почали сходитися та з’їжджатися паломництва.

У піших прощах, а також велопаломництвах вірні прибули до Бердичівської Богородиці з різними особистими намірами, а також зі спільною молитвою за Україну та українські сім’ї. Наймолодшому паломнику виповнилося всього 9 місяців, а найстаршому – 82 роки. У паломництвах брали участь українські єпископи.

А єпископ Станіслав Широкорадюк, як і щороку, прибув із найчисельнішим паломництвом Шепетівка — Полонне — Бердичів. У коментарі для CREDO єпископ Станіслав сказав, що паломники — це найкращі представники суспільства і цей досвід варто пережити кожному. Але також наголосив на тому, що прощі — дуже гарна душпастирська практика: «Я зауважив, що в паломництві йде 13-15 священників і ми кілька днів сповідаємо. Люди потребують священника, який має для них час. А в паломництві цей час є».

Читайте також:

Бердичів зустрічає паломників

Вігілійну відпустову Месу для паломників та всіх вірних очолив Голова єпископату РКЦ України владика Броніслав Бернацький.

Читайте також:

«Просімо Господа, щоб звершилася Його воля в Україні»

Головна відпустова Меса відбулася в неділю, 21 липня.

Урочистість очолив італійський архієпископ Томмазо Капуто. Разом із ним співслужили українські єпископи на чолі з головою єпископату єпископом Броніславом Бернацьким, та численні священники.

Наприкінці Меси Голова конференції єпископів владика Броніслав Бернацький присвятив Україну Непорочному Серцю Марії. «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни» — традиційно слова духовного гімну лунали під час урочистості.

Читайте також:

Любов до Богородиці на цьому місці підтримувала віру українців за будь-яких подій

Богові — Боже. Церкві — майно

Наприкінці Меси архієпископ Капуто подякував усім присутнім, духовенству, представникам дипломатичного корпусу та місцевої влади і звернувся з проханням повернути Церкві відібрані ще на початку минулого століття комуністичною владою приміщення:

«30 років тому це місце було знищене, а тепер тут санктуарій. За це також треба дякувати світській владі. Я думаю, що завданням мера міста буде сприяти і повернути інші будівлі, які знаходяться поруч із храмом. І, можливо, наступного разу, коли я приїду, я зможу милуватися не тільки цим святим зібранням, але також і різними приміщеннями. Це буде такий оазис, який зможе служити для місцевої Церкви, а також для усієї Церкви», — сказав італійський ієрарх. Його слова присутні на урочистості зустріли аплодисментами.

Як пояснив CREDO ординарій Києво-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, архієпископ перед урочистістю оглядав санктуарій і бачив ситуацію з приміщеннями, і це він сам вирішив звернутися до влади з таким закликом:

«Це була його промова серця, бо перед самою урочистістю він мав екскурсію по цілому монастирю і бачив, що частина монастиря, який будувався для того, щоб служити Богу, — зайнятий іншими, дуже важливими, звичайно, для суспільства установами, як музична школа, школа мистецтв, де навчаються діти. Але з самого початку це приміщення було збудоване для інших цілей. І сьогодні нам потрібно шукати місця, де прийняти паломників. Звичайно, брати ділилися з ним цією справою, ділилися питаннями-завданнями. І він захотів, щоби наступного разу, коли він приїде, щоби це зійшло з мертвої точки і пішло далі», — сказав єпископ.

Надію того, що справа таки посунеться, дав міський голова Бердичева Василь Мазур, який сказав: «Я глибоко переконаний, що спільними зусиллями вашими, нашими і всіх влад, при підтримці Матері Божої Бердичівської це питання може бути вирішене».

Католицьке серце України

Національний санктуарій у Бердичеві можна назвати серцем Римо-Католицької Церкви в Україні. Учасники урочистості, в якій бере участь найбільша кількість вірян, щороку єднаються в молитві та прославленні.

За словами Голови єпископату РКЦ України владики Броніслава Бернацького, в Бердичеві помітно, як відроджується Церква в Україні. Єпископ каже, що якби священник часів комуністичних переслідувань встали нині з гробу, то вони були би вражені кількістю людей та цією урочистістю:

«Я вже трохи років прожив на цій землі і вже бачив, яке в різний період було переслідування Католицької Церкви. Якби ці священники, які жили до нас, при яких ми виховувалися, встали з гробу, то би не повірили, що так відродилася Католицька Церква. Колись один великий начальник мені сказав (я ще працював на Вінниччині): “Советская власть одно достиженіє сдєлала, шо на граніци Вінніцкой області поставілі граніцу Католічєской Церкві”, — бо в Одесі був тільки один храм і один священник. А сьогодні у всій Україні є священники, по всій Україні є Церква. І вона розвивається. І те, що є сьогодні це паломництво, цей національний санктуарій, відомий не тільки в Україні, але й у світі — це велике чудо. І за це чудо нам треба дякувати всією Церквою, всім народом українським. Бо якщо всі прийдемо сюди до Бердичівської Божої Матері і станемо на коліна перед Нею, напевно настане мир і благополуччя для України!» — поділився з CREDO  своїми враженнями від урочистості єпископ Броніслав Бернацький.

Єпископа-помічника Кам’янець-Подільської дієцезії Радослава Змітровіча вразило те, яка велика кількість людей приступила до Таїнства Покаяння і в якій покорі вони переживали сповідь:

«Що мене особисто дуже зворушило під час цієї урочистості — це сповідь. Бо сотні, а може, й тисячі людей сповідалися. Багато людей сповідалися у великій покорі, віддавали свої слабкості і свої страждання милосердю Бога — це дуже цінне», — розповів владика CREDO і додав, що людям дуже важливо іноді збиратися разом, щоб єднатися у спільній молитві.

Про цінність санктуарію у своєму слові до вірних сказав також Львівський митрополит РКЦ архієпископ Мечислав Мокшицький. Він наголосив, що в Церкві єднаються всі національності й мови. Також архієпископ Мечислав закликав вірних виконувати свій громадянський обов’язок та молитися за Україну: «Сьогоднішній день для України дуже важливий, виконаймо сьогодні свій громадянський обов’язок голосування, беручи на себе відповідальність за майбутнє нашої Батьківщини. З усього серця, дорогий брате і сестро, молімося до Богородиці, щоб наша Батьківщина зазнала миру і безпеки, щоб вона оберігала наш спільний дім від голоду вогню і війни. Бердичівська Матір, молися за нас, які до тебе прибігаємо!»

Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава сказав: під час Літургії він відчував, що ми є однією великою родиною під опікою Божої Матері:

«Бердичів завжди справляє враження. Як я вперше був у Бердичеві на коронації ікони у 1998 році і так від цього часу кожного року стараюся бути на відпусті. Це особливе місце. У духовному значенні це серце нашої України. Свята Діва Марія є Тією, яка це життя для нас випрошує. Цього року це особливе. Тому що очолював Літургію архієпископ, який прибув із Помпеї, а для нас багатьох молитва Помпейською новенною знана, бо в цей час війни, неспокою, хаосу, який маємо в державі, ця молитва звучить у багатьох домах, у багатьох родинах. І навіть в контексті родини, Рік святості подружжя і родини, який ми переживаємо в Україні. Ці паломництва, ця урочистість це підкреслює і показує, що ми є родиною. Я це відчув сьогодні на Літургії, що ми є однією великою родиною. Тут немає різниці, якої ми національності чи хто які переконання має: ми перед Богом через Пресвяту Діву Марію є Його дітьми. Дай Боже, щоби ця атмосфера, благодать, яку Бог дає під час цього відпусту, дійшла до всіх наших домівок, перемінила нашу державу і наш народ», — сказав єпископ Кава у коментарі CREDO.

Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!

У Рік святості  подружжя та сім’ї, що триває в Католицькій Церкві в Україні, Бердичівські урочистості відбулися під гаслом «Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!»

Як розповів CREDO голова Комісії у справах душпастирства родин при Конференції єпископів України єпископ Радослав Змітровіч, сім’я повинна молитися разом:

«Сім’я завжди повинна бути разом. А якщо така сім’я йде разом до санктуарію, до Божої Матері, і діти бачать, як батьки моляться, де вони черпають свою силу, — це найкращий приклад. Про це розповідав наш єпископ Леон Дубравський. Його віра народилася, коли він бачив, як батько навколішках молився після роботи. Як діти побачать, що їхні батьки падають на коліна перед Кимось, то їм це допомагає відкритися на духовний вимір життя, на віру». Єпископ нагадав, що цьогоріч має відбутися ще одна велика подія — Всеукраїнський конгрес сімей у Шаргороді та Вінниці.

Про цінність сім’ї, про важливість польсько-українських стосунків, про єднання у боротьбі за вічні цінності та про небезпеку, яку несе Росія, говорила також віце-маршалок Сейму Республіки Польщі пані Малґожата Ґосєвська:

«Участь в урочистості Божої Матері Святого Скапулярію — це дуже глибокий релігійний і духовний досвід. Під час нічного чування у санктуарії я бачила втому на обличчях тих, які прибули сюди пішки, я бачила їхні зранені ноги. Але передовсім я бачила велике щастя і віру, почуття єднання з Матір’ю Божого Сина і Церквою. В Церкві в Україні триває Рік святості подружжя та сім’ї. А саме сім’ю надзвичайною опікою і заступництвом обіймає Божа Матір. Сім’ю, яка є стовпом віри, патріотизму; сторожа найважливіших цінностей. Це сім’я давала сили пережити переслідування, зберегти свою тотожність та зміцнювати віру. Це сім’я була тим зачином, з якого виростали святі і блаженні, вчені, митці, люди щоденної праці, люди правди.

Сьогодні вільні, а отже щасливі, в міру ситі, вірні святої Вселенської Церкви бачимо, що замість старих переможених небезпек з’являються нові, більш рафіновані. Вони постають під виглядом свободи вибору цінностей, фальшивої толерантності та марних очікувань.

Святий Йоан Павло ІІ завжди підкреслював значення сім’ї у суспільстві. Він говорив, що сім’я — це фундамент суспільства та блага людства. Але також він бачив загрози. У листі на 28 Міжнародний конгрес сім’ї у 1994 році він написав: “Сім’я — це справжній фундамент суспільства і становить одне з найцінніших благ людства. Це середовище, що має найкращі умови для переказу релігійних і культурних цінностей, які допомагають людині у формуванні власної тотожності. Сьогодні інститут сім’ї переживає кризу. На неї чигають численні небезпеки, мета яких зменшити її святу гідність і її особливе значення, яке вона посідає в Церкві і суспільстві. Потрібна отже відважна і жертовна співпраця всіх людей доброї волі, щоб допомогти сучасній сім’ї відкрити красу і велич її покликання, покликання до любові і служіння життю”. Лист написаний понад 20 років тому, але дуже актуальний.

На землі, яка приймає нас сьогодні, є ще одна небезпека, що загрожує сім’ї. Це агресивна політика Російської Федерації. Війна, що триває на Сході України, і постійні намагання дестабілізувати внутрішню ситуацію України. Беззаконні акти агресії та окупації з боку Російської Федерації впливають на життя українських сімей.

Непевність та економічна вразливість сімей змушує їх виїжджати та шукати роботу в інших містах, регіонах, але також і країнах. Родинний дім залишають дружини, чоловіки, а також діти.

Єпископи звертаються із закликом: Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!

Ми єднаємося з духовенство та вірними в цій молитві. Сьогодні ще більше, ніж будь-коли, ми усвідомлюємо значення окремих діянь нашого життя, яке є важливим та значимим перед обличчям Бога. Але його це життя можливо здолати, коли ми єднаємося у спільноті віри та спільноті народу. Як представники польського Парламенту, ми запитуємо себе: що Польща може зробити для цієї землі та поляків і українців, що живуть тут віками? Що може зробити для віри і Церкви, для зближення наших народів. Так багато нас поєднує і так сильно намагаються нас розділити. Тиждень тому у Луцьку ми молилися спільно з єпископом Віталієм Скомаровським про примирення наших народів. Народжений на Волині отець професор Яцек Салій сказав: “Від того чи зможемо визнати помилки минулого і пробачити взаємно одні одним залежить те чи хочемо брати участь в будові світу, в якому поважається життя, справедливість, згода і мир”. Святий Йоане Павле, ІІ покровителю польсько-українського примирення, допоможи нам. Допоможи нам стати у правді і пробачити. Бердичівська Божа Матір, під Твою милість прийми українську сім’ю!» — завершила свою промову представниця польської влади на завершення урочистості у Бердичеві.

Як повідомлялося, 20-21 липня 2019р. відбулась урочистість у Всеукраїнському санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію в Бердичеві.

Разом із вірянами молилися представники державної та місцевої влади України, а також представники дипломатичного корпусу і закордонні делегації. Приїхала делегація з Польщі у складі віце-маршалка Сейму Польщі пані Малґожати Госєвської, сенатора Яна Жарина і депутата Сейму Яна Дзєдзічака.

Наприкінці урочистості віце-маршалок пані Малґожата звернулася до всіх присутніх зі словом. Представниця політики Польщі говорила про сім’ю, про цінності, про польсько-українське примирення та про агресію Російської Федерації на сході України.

Подаємо виступ повністю:

— Участь в урочистості Божої Матері Святого Скапулярію — це дуже глибокий релігійний і духовний досвід. Під час нічного чування у санктуарії я бачила втому на обличчях тих, хто прибув сюди пішки, я бачила їхні зранені ноги. Але передовсім я бачила велике щастя й віру, почуття єднання з Матір’ю Божого Сина і Церквою. В Церкві в Україні триває Рік святості подружжя та сім’ї. А саме сім’ю надзвичайною опікою і заступництвом обіймає Божа Матір. Сім’ю, яка є стовпом віри, патріотизму; сторожа найважливіших цінностей. Це сім’я давала сили пережити переслідування, зберегти свою тотожність та зміцнювати віру. Це сім’я була тим зачином, із якого виростали святі і блаженні, вчені, митці, люди щоденної праці, люди правди.
Сьогодні вільні, а отже щасливі, в міру ситі, вірні Святої Вселенської Церкви, бачимо, що замість старих переможених небезпек з’являються нові, більш рафіновані. Вони постають під виглядом свободи вибору цінностей, фальшивої толерантності та марних очікувань.

Читайте також:

Бердичів: Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми! 

Святий Йоан Павло ІІ завжди підкреслював значення сім’ї у суспільстві. Він говорив, що сім’я — це фундамент суспільства та блага людства. Але також він бачив загрози. У листі на 28 Міжнародний конгрес сім’ї у 1994 році він написав: “Сім’я — це справжній фундамент суспільства і становить одне з найцінніших благ людства. Це середовище, що має найкращі умови для переказу релігійних і культурних цінностей, які допомагають людині у формуванні власної тотожності. Сьогодні інститут сім’ї переживає кризу. На неї чигають численні небезпеки, мета яких — зменшити її святу гідність і її особливе значення, яке вона посідає в Церкві й суспільстві. Потрібна, отже, відважна й жертовна співпраця всіх людей доброї волі, щоб допомогти сучасній сім’ї відкрити красу і велич її покликання, покликання до любові та служіння життю”. Лист написаний понад 20 років тому, але дуже актуальний.

На землі, яка приймає нас сьогодні, є ще одна небезпека, що загрожує сім’ї. Це агресивна політика Російської Федерації. Війна, що триває на Сході України, і постійні намагання дестабілізувати внутрішню ситуацію України. Беззаконні акти агресії та окупації з боку Російської Федерації впливають на життя українських сімей.

Непевність та економічна вразливість сімей змушує їх виїжджати і шукати роботу в інших містах, регіонах, але також і країнах. Родинний дім залишають дружини, чоловіки, а також діти.
Єпископи звертаються із закликом: Богородице, українську сім’ю під Твій захист прийми!

Ми єднаємося з духовенством та вірними в цій молитві. Сьогодні ще більше, ніж будь-коли, ми усвідомлюємо значення окремих діянь нашого життя, яке є важливим та значимим перед обличчям Бога. Але це життя неможливо здолати, коли ми єднаємося у спільноті віри та спільноті народу. Як представники польського Парламенту, ми запитуємо себе: що Польща може зробити для цієї землі та поляків і українців, які живуть тут віками? Що може зробити для віри і Церкви, для зближення наших народів? Так багато нас поєднує — і так сильно намагаються нас розділити! Тиждень тому в Луцьку ми молилися спільно з єпископом Віталієм Скомаровським про примирення наших народів. Народжений на Волині отець професор Яцек Салій сказав: “Від того, чи зможемо визнати помилки минулого і пробачити взаємно одні одним, залежить те, чи хочемо брати участь у побудові світу, в якому поважається життя, справедливість, згода і мир”.

Святий Йоане Павле, ІІ покровителю польсько-українського примирення, допоможи нам. Допоможи нам стати у правді й пробачити. Бердичівська Божа Матір, під Твою милість прийми українську сім’ю!

Роздуми владики Венедикта Алексійчука присвячені темі труду й зусиллям молитви.

Дивіться також попередні відео:

Єпископ відкрив відеоблог про молитву
Коли Бог на першому місці.
Молитва це зустріч
Чому ми не молимось?
Великий Піст. Молитва, піст, милостиня
Молитися — це розмовляти з Господом
Владика Венедикт: хто має бути Президентом України?
На що ми витрачаємо свій час?
Бог завжди має для мене час
Бог завжди присутній
Важливість тиші у молитві
Кожна молитва — неповторна
Рівновага між спонтанною молитвою і молитовним правилом
Молитва — це унікальна зустріч особистостей
Чому наша молитва буває слабкою?
Молитва — це не мої старання
Чи є «найдієвіша молитва»? 
Школа молитви. Чому ми тільки просимо?
Бог завжди має час для мене
Проблема — це нагода для чуда
Молитва не тільки за себе
Чому ми молимося за померлих?

Слава Тобі, Господи Боже, за те, що Ти був, є і будеш навіки. Ми Твої люди і прославляємо та шануємо Тебе. Бо Ти створив нас, щоб ми знайшли радість у Тобі, і послав нам Твоє світло, в якому ми маємо вічно насолоджуватися Тобою… Господи, хай любов Твоя оволодіє творінням рук Твоїх – людиною! Ти один гідний подиву в безмірній могутності Твоїй, Ти один гідний покладання надії на любов Твою, Ти один гідний любові в незмінній постійності Твоїй. І тому слід прославляти Тебе без кінця. Амінь.

З молитовника “Щоденно з Богом”

Державний секретар Апостольського Престолу кардинал П’єтро Паролін розповідає про зміст і мету листа, якого Святіший Отець передав Президентові Сирії через кардинала Пітера Тарксона.

У понеділок, 22 липня 2019 р., директор Ватиканського прес-центру Маттео Бруні повідомив, що префект дикастерію служіння цілісному розвиткові людини кардинал Пітер Тарксон, у супроводі Апостольського нунція в Сирії кардинала Маріо Дзенарі та заступника секретаря згаданого дикастерію о.Ніколи Ріккарді, зустрівся з президентом Сирії Башаром Хафезом Аль-Асадом, повідомляє Vatican News.

Під час зустрічі кардинал Тарксон вручив президентові листа від Папи Франциска. Святіший Отець висловлює глибоке занепокоєння гуманітарною ситуацією в Сирії, а особливо — критичними умовами життя цивільного населення в провінції Ідліб.

Становище в провінції Ідліб

Кардинал Паролін розповів про цей лист в інтерв’ю з редакційним директором дикастерію в справах комунікації Андреа Торньєллі. У провінції Ідліб мешкають понад 3 мільйони чоловік, 1,3 мільйони з яких — внутрішні переселенці. Їх тривала війна в Сирії змусила шукати притулку в цьому регіоні, який минулого року проголосили демілітаризованим. Нещодавня військова операція урядових військ у цій провінції призвела до погіршення ситуації, що й так була критичною.

«Папа з тривогою та великим болем слідкує за драматичною долею цивільного населення, а особливо дітей, втягнених у криваві сутички»,— зазначив кардинал Паролін. За його словами, в листі до президента Сирії Святіший Отець укотре закликає захищати цивільне населення та основні інфраструктури, такі як школи й лікарні. Отже, лист Папи не має політичного характеру, а виражає стурбованість гуманітарною ситуацією в країні.

Папа закликає до примирення

Як зазначив Державний секретар Апостольського Престолу, Папа Франциск молиться, щоби по цих довгих роках війни в Сирії запанував клімат братерства та щоб примирення взяло гору над поділами й ненавистю.

«У своєму листі, — додав він, — Святіший Отець тричі вживає слово “примирення”: це його мета, задля блага краю та його беззахисних жителів».

Кардинал Паролін підкреслив, що, закликаючи президента Асада сприяти процесові примирення, Папа пропонує вжити конкретних дій, як наприклад — гарантувати безпечне повернення внутрішніх переселенців та біженців до рідних домівок, звільнити політв’язнів і надати інформацію про ув’язнених їхнім сім’ям.

Посилаючись на звіт Незалежної міжнародної комісії про становище в Сирії, опублікований у березні 2018 року, кардинал П’єтро Паролін наголосив:десятки тисяч людей ув’язнені в Сирії безпідставно; іноді в нелегальних в’язницях застосовують тортури, а сім’ї в’язнів не мають жодної правової підтримки.

Мирне врегулювання конфлікту

«Святий Престол завжди наполягав на необхідності шукати політичне вирішення, спрямоване на завершення конфлікту, долаючи власні інтереси, — наголосив кардинал Паролін. — Це потрібно здійснювати засобами дипломатії, діалогу, перемовин, за підтримки міжнародної спільноти».

Апостольська Столиця занепокоєна гідним жалю застоєм у процесі переговорів, насамперед мирних переговорів у Женеві. «Тому в листі, надісланому президентові Асаду, — пояснив ієрарх, — Святіший Отець закликає його проявити добру волю й докласти зусиль, шукаючи дієвих розв’язань, які б привели до завершення тривалого конфлікту, що забрав життя так багатьох невинних людей».